Полив’яні коні

На ярмарку старий гончар пантрує

полив’яних коняк, що табуном

пасуться на строкатому рядні.

А коники ж які!

Бокасті та дзвінкі,

хоч запрягай – і в путь.

Та от біда: чомусь їх не беруть.

Зате хлопчина поруч,

від щастя аж рожевий,

розпродує химерних коней

із настовбурченими гривами.

За гривеник

своїх старий віддав би.

Та от біда… «Беріть! –

прохає з винуватим виглядом. –

Ці коні схожі на живих.

А тих нечистий вигадав…»

Я гончара старого пожалів –

купив у нього коників бокастих.

Пустив їх пастись

у себе на робочому столі.

Але ввижаються мені

химерні гривані.