Доля

Зозулько, зозулько,

скільки мені років жити?

Їй весна молода

літ вістила чимало.

І зозуля кувала.

Поглинала її

невситима навала.

А зозуля кувала.

Удовою вона

довгий вік вікувала.

Та зозуля кувала.

Над землею трава

вже росу проливала.

А зозуля кувала,

зозуля кувала...