Тобі
примарно цокотять
монети
в повені кишені.
І ти в
тумані забуття
гамуєш
полум’я скажене.
О
грішна зваба годівниць!
Невже
ти знову їй повірив?
По-рабськи
падаючи ниць,
мовчиш,
лукавий і покірний.
Омана
проситься у дім,
біда
медово губи маже.
А на
торговищі лихім
ридає
слово непродажне.
Немає коментарів:
Дописати коментар