У
нашому під’їзді
померла
в самотині
тихенька,
добра вчителька.
Ми
зібрали у складчину –
хто
скільки спромігся –
на
вінок від сусідів.
А
двірничка дала
вихідний
свій костюм,
бо
небіжка не мала.
Поховали
по-людськи.
Посумували.
І ще
довго виймали
з
поштової скриньки
листівки
– бузковий цвіт.
Учительці
зичили
довгих
літ.
Немає коментарів:
Дописати коментар