Летять у далеч поїзди
і
видива пророчі.
Я
прокидаюсь поміж див
розвихреної
ночі.
Душа
наспівує мені
мелодію
дороги.
Біжать
у хащі кам’яні
тролейбуси
дворогі.
Луна
вертає нам літа.
Біліють
рідні руки.
І
наростає гіркота
щемливої
розлуки.
Немає коментарів:
Дописати коментар