"Коли беру на руки"

Коли беру на руки

усміхнену онуку,

то бачу пращура німого,

який уперше

став на ноги,

погладив стебла

дикої пшениці,

повірив небу

і позаздрив птиці...

А хмари –

ангельські вітрила.

І це не руки вже –

а крила.

...Коли беру на руки

і піднімаю

до небес

онуку.