Відлітає чорноброва
доня в сяєво любові.
Кличе доля милу доню
під фатою молодою.
Доні лялечка махає.
Давня казочка зітхає.
Зорянистими світами
вирій ниточку сотає.
Там життя незнане,
а дитя не з нами.
А смагляве ангелятко
білі крильця розправляє.
Невблаганно рвуться ниті.
Не догнати, не спинити…
Ой кровинко перелітна,
журавлина королівно!
Що зоря твоя пророчить
на доріженьку жіночу?
Що там, доню,
за літами?
Відлітає, відлітає…
Немає коментарів:
Дописати коментар