Провалююсь
у сон
чи в
небуття.
І
мариться чи хмариться на грані.
І
каравели заходу багряні
поволі
відпливають за ліси.
Стихають
нетутешні голоси
за
сивою росою чи сльозою.
Провалююсь…
Та що
це за мара?!
Пора,
пора
у гості
до Царя.
Перед
очима
зорі
незлічимі.
І ти
між них.
Далека
як зоря.
Немає коментарів:
Дописати коментар