Чолом тобі, любове!

На степових просторах давнини

краса твоя козацтво полонила.

Від сивини, від нашої вини –

чолом тобі, жіноча половино!

Шумить вода. Вертається весна.

Крило фати біліє лебедино.

Любов одна. Від Господа вона.

Чолом тобі, жіноча половино!

Літа летять. І тануть холоди.

Не треба сліз, матусю і дружино.

Несе дитя лелека молодий.

Чолом тобі, жіноча половино!

Кружляє світ на крузі гончара.

Парує хліб. Синіє полонина.

І лине спів до сивого Дніпра.

Чолом тобі, жіноча половино!

Чолом тобі, прекрасна половино!