Ранок
пальчиком рудим
пасма
диму розплітає.
Це не
той осінній дим,
що не
тане за літами.
Назбиралося-таки
сухостою
ще багато.
Перетлілі
будяки
я
жбурляю у багаття.
Вигорає
все дотла
у
годину безпросвітну.
Лиш
задимлена зола
розвівається
по світу.
Серце
втішене моє
молодіє
і радіє.
Ця
весна мені дає
несподівану
надію.
Немає коментарів:
Дописати коментар