Посуха

Миколі Стратілату

Мама будить мене, пастушка,

хоч будити не хоче.

Кладе у торбину

підгорілу шкорину,

синій зубець часнику,

пляшку пряженого молока

з кукурудзяною затичкою

і свою материнську провину.

Я жену череду

в пекло серпня.

Спека нестерпна.

Вітерець шелесткий

лиш повіки порошить

і теребить колоски

неживі і порожні.

Під ожиною, у холодку,

я скидаю торбину важку,

натираю шкорину

пересохлим часником

і надпиваю ковток молока...

Ой гірка,

ой солодка ж яка

материнська провина!