Бачу
мамин рушник.
Він
цвіте, мов стежина,
запашний
і рясний
на
червоні жоржини.
Бачу
ранок і день,
і росу
на осоках.
Бачу:
мама іде
в
небеса невисокі.
Сіє
житня земля
тишу
дня голубого –
і
рушник простеля
від
матусі до Бога.
Немає коментарів:
Дописати коментар