Тут з
Купайлом я блукав.
Але де
ж те літо?
Гуп!
Упало яблуко
на межу
століття.
Затріщала
дуплами
яблуня
дуплава.
А душа
подумала:
впало і
пропало...
Тільки
ось твоя рука,
і на
старість – ябко.
Відкотилось
яблуко –
і
зосталась ямка.
Немає коментарів:
Дописати коментар