Видзвонює
по комусь
ця
вісточка мала:
у
племені якомусь
бабуся
відійшла.
Та світ
не похитнувся,
не
вдарив перший грім.
Остання
ж то бабуся
у
племені своїм…
Димить
зоря остигла.
Горить
минущий день –
немов
Червона книга
на
зречених людей.
Немає коментарів:
Дописати коментар