Розпинаємо
брата
на
кривому ножі.
Тільки
б лаври зібрати
та
дійти до межі.
О
спесивці звогнілі,
не
тривожте суди!
Озирніться
у гніві:
забіліли
сади…
Наша
стежка недовга.
Порадіймо
весні.
Всі ми
перші у Бога.
І
єдині. Одні.
Немає коментарів:
Дописати коментар