Ліщина
безневинна
покрита
лишаєм.
Дошки
на домовину
соснина
не дає.
Душа
моя ще тужить,
і в
зоні німоти
від
атомної стужі
не може
відійти.
Витає
щось незриме,
здичіле
і страшне.
Ніхто
на цих низинах
не сіє
і не жне.
Лиш
дівчинка-босота
у платтячку ряснім
тупоче
безтурботно
по
атомній росі.
Немає коментарів:
Дописати коментар