"Буде нам тепер папуга"

Буде нам тепер папуга,

буде білка, буде люстра дивна.

Засвітились молодістю вдруге

дід, бабуся, тато, мама – вся родина.

Поглядає телевізор більмооко,

від антени бовваніє тінь вусата.

Ми у вікна, ми у двері боком-скоком.

Крику, сміху і мороки повна хата.

Сяють шиби, скачуть зайчики у росах.

Кажуть люди: чи не досить?

А лелека носить, носить,

поливає нас із глека…

Ну й лелека!