Ходять
попасом тумани
понад
річкою нічною.
Пахне
солодко бузками
перелітний
вітерець.
Повний
місяць умиває
молоде
своє обличчя
і
втирається вологим
зорянистим
рушником.
Ох,
лукаві чари ночі!
Це ж не
місяць –
а
люстерко.
Десь
там сонце
з
яснокола
задивляється
в люстерко
і
милується собою,
і
сміється потойбіч.
Ніч…
Немає коментарів:
Дописати коментар