Білий вітер

Сивію, брате мій, сивію.

Лечу, пірнаю з головою

у білий вітер, у завію,

і сам не знаю, що зі мною.

Не знаю, що це так біліє

і так пекучо сліпить очі.

Перед очима білим змієм

зима на кручі шелескоче.

Душа неждано заболіла

над сумовитими шляхами.

Закружеляли заметілі

несамовитими снігами.

Димить пустеля у пороші.

Сліди ведуть у веремію…

Стоїть веселка при дорозі.

Сади цвітуть. А я сивію.

Сивію, брате мій, сивію…