Кряче
привид між нами
у
залізнім вінку.
За
міцними дротами
чути
слізне ку-ку.
Порожніють
оселі.
Сутеніють
світи.
Ех,
літа невеселі!
Та куди
ж нам іти?
Доля
скита кульгава
над
шляхами сплива.
На
розритім кургані
позіхає
сова.
Немає коментарів:
Дописати коментар