Мова колискова

Малятко лепече до ляльки.

Є казка. Є мила сім’я.

І любо мені розмовляти.

Прекрасна ти, мово моя!

Молюся, клянуся тобою,

у жменю збираю слова.

О мово моєї любові,

безмежна природо жива!

Я чую: речеш ти про волю,

про чисту веселку очей.

Росту я, прошитий травою,

промитий до серця дощем.  

Далека зоря волошкова 

ще ловить відлуння земне.

Там ненька співа колискову

і словом цілує мене.

А мальва квітує разками.

Невтишно дзвенять голоси.

О мово, матусю ласкава,

святися з води і роси!