Чую
плач полонянок
і слов’янських
удів.
Не
цвіте полотняна
вишиванка
в біді.
Імена
продаються.
Коси
жах дожина.
Розпина
прабабусю
на ножах
чужина.
Чую
клич:« Не корися!»
Вже
гінець на межі.
І
стримлять кипариси,
мов
турецькі ножі.
Немає коментарів:
Дописати коментар