З
далини догрішної
чую
цокіт коників.
Ти
біжиш доріжкою
між
високих соняхів.
Зупинись,
навроч мені
хоч
незнаним дотиком...
Ноженята
точені,
наче
знаки оклику.
Груди
теплим подихом
вітерець
оголює.
І до
тебе соняхи
повертають
голови.
Немає коментарів:
Дописати коментар