Лютневий цвіт

Кінь летів під небесами

і підкову загубив.

За подільськими лісами

біг автобус голубий.

Я чекав його, як долі,

весь у полум’ї жаги.

А на білім видноколі

тихо падали сніги.

Кликав лютий на весілля,

білим цвітом кружеляв.

Між планетами висіла

незасніжена земля.

Біг автобус на розпутті,

не стрічав його ніхто.

Це єдине: синій лютень

і малинове пальто.

Це навіки: день лелечий,

тайна родимки-зорі

і несміле «Добрий вечір»!

при морознім ліхтарі.