"Екран – мов папір похоронки"

Екран – мов папір похоронки.

Сорокові роки.

Хроніка.

Стрічка щебече.

Так просто.

Приречені.

Розстріл.

Падають жертви.

Небо роздерте.

У вбивці округлі

зіниці мов кулі...

Зблиснув і згас

папір похоронки.

І все.

Зупинився час.

Перед екраном широким –

зала порожня. Крісла рядами.

І сивина... ридає.