До
сонця хилиться чолом
планета
білосніжна.
На
бруньці лускає шолом,
і серце
березніє.
Стоїть
у білому гаю
лиш
пролісок босоніж,
і я
задивлений стою
на
прілому осонні.
Поземка
стомлені ступні
поколює
голками.
А
зайчик сонячний мені
підморгує
лукаво.
Немає коментарів:
Дописати коментар