Перечитую Сосюру...

Випливає Третя Рота

за екраном голубим.

А проява чорторота

заклинає: «Не люби!»

Але як же не любити,

як не дихати мені?

Запеклася у блакиті

кров на дикому вогні.

Око п'яного рубіну
задивляється у даль.
На Різдвяну Україну
насувається орда.

Гасне сонце у Святині,
гостро пахне сивий сад.
І над серцем невситимо
костомаха нависа...

Ми не вільні. У безодні
свище вітер ножовий.
Україно! Будь сьогодні
і для вічності живи.

Не згинається лозинка
у темниці кам'яній.
Та гойдається сльозинка
на вітристім знамені.

Бо немає щастя-злота.
Тільки січень молодий...
Відпливає Третя Рота
у космічні холоди.