"Відходить зима неохоче"

Відходить зима неохоче,

оскомно зубами скрегоче.

Волає, лютує зима.

Та марно. Рятунку нема!

Ніхто вже зимі не поможе.

Нутро її чорне, порожнє

надривно і страшно гуде.

Година розплати гряде...
Ми довго відлигу чекали.
Ми з Богом надію плекали.
О як нам зима допекла,
як хочеться, друже, тепла!

Душа проклинає знемогу.

Весна пробиває дорогу.

Конають вітрища німі.

Кінець галактичній зимі!