"Весніє у діброві"

Весніє у діброві.

Гойдається гніздечко.

А ми вже білоброві,

і вечір недалечко.

Та квітень передужав

окови чорно-білі.

Поглянь, бузковий друже:

струмочки вже побігли.

Жовтіє жар кульбаби

і поле зеленіє.

І крушить наш кораблик

тороси зледенілі.

А цвіт летить на брови,

а лід поволі тане.

І сни вже кольорові

ти бачиш на світанні.

Не вдарить біла стужа

зневірою у вічі.

Лови, бузковий друже,

незвідане і вічне!

Нам свічечкою світить

листочок іван-чаю.

Веселка семицвітом

чоло твоє вінчає.