Співали
оди в унісон,
бувало,
й сидори носили…
А друг
потрібен, як озон,
коли
вже дихати несила.
Життя
спливає наче дим,
а він
стоїть на виднокрузі.
Бо він
у мене лиш один,
а решта
– друзі. Просто друзі.
Невпинно
мчать вони кудись,
немов
обмануті прочани.
Мій
рідний друже, не спізнись
у мить
нежданого прощання!
Немає коментарів:
Дописати коментар