Дивосил

У кармі дивосилу

нуртує дев’ять сил.

Бо скелю пересилив

нескорний, невгасимий,

жертовний дев’ясил.

Порода це мудраста,

з характером вона.

Здоровий цей характер

між соняхом і рястом

тиранів нагина.

Нехай там за літами –

лиш попіл, дим і пил.

Шумить життя житами.

І любимо життя ми.

Бо є в нас дивосил.

Веселий дивосиле,

зі смерті нас буди.

Косу ти пересилив.

Рости ж, дев’ятисилий,

з небесної води!