Коли
остання мить проб’є,
коли в
зіниці ніч нахлине,
ви
серце зболене моє
віддайте
кореню калини.
Нехай з
калиною росте
на
піднебесному горбочку
і тихо
б’ється, мов святе
моє
джерелечко глибоке.
Омиє
чистий грозовій
тугі,
налиті дивогрона.
І, може,
в ягоді живій
заграє
кров моя червона.
Немає коментарів:
Дописати коментар