"Ось і вірю, і не вірю"

Ось і вірю, і не вірю

у якийсь кінець.

Є ж у вічному сузір’ї

тихий острівець.

Час у далі неозорі

добіжить чимдуж.

І зустрінуться, як зорі,

двоє наших душ.

Перед Божими дверима

душі мовчазні

поцілуються незримо

у височині...

Гасне обрій надвечірній,

мов чоло сумне.
До сузір’я лине вирій.
Ось і вірю, і не вірю,..
Поцілуй мене.