На
косогорі біля школи
стоїть
у нас і досьогодні
пощерблений
віками,
та
міцний
турецький
стовп.
Зізнаюся:
втікав я
з уроку
стародавньої історії.
Торкався
хмар, щоб осідлати
стовповидіння
чужоземне.
Мені
скорялась вишина.
Диміли
далі...
Ось
вона –
ополячена,
отуречена,
орусачена,
онімечена
моя
земля.
Я
милувався нею
з
пихатого турецького стовпа.
Його
напевне ж охрестив
козацькою
шаблюкою
мій
предок Перебийніс-Кривоніс,
який не
прогуляв урок історії.
Немає коментарів:
Дописати коментар