Відступає
пітьма
і
хлюпоче річками.
Світять
пальці п’ятьма
полохкими
свічками.
Видно
кільця річні
за
туманом ранковим.
Та не
рвуться нічні
загадкові
окови.
Білий
сон ще дивлюсь.
Виринаю
і тону.
І на
сонце молюсь,
мов
свічкар на ікону.
Немає коментарів:
Дописати коментар