"Усе відлетіло в минуле"

Усе відлетіло в минуле,

луною доріг відгуло.

І подихом рути війнуло

твоє світанкове тепло.

Стоїш ти, рум’яна і боса,

і ранній туман сивини

колише у заспаних косах

твої розполохані сни.

Я чую тривогу і трепет,

цілую сльозину твою…

Кохана, нічого не треба

мені у чужому раю.

Ти сяєш, як вишня достигла,

ти ніжиш мене вітерцем.

І сходить небесним світилом

твоє світанкове лице.