Соняшниковий геноцид

Щойно дозріють гордовиті соняхи,

як на осінньому городі

починається різня.

І летять на землю

неповинні голови.

І стоячи вмирає

непокірний соняшниковий народ.

Ніхто його не оборонить,

ніхто його не порятує.

Захмелілі від зеленої крові ножі

не знають пощади.

А коли кінчається

цей моторошний соняшниковий геноцид,

у веселому небі

прямо і незрушно

стирчать

безголові зелені штурпаки.

Коріння не вмирає...