Слобода

Моя вишнева Слобода

колише зорі у намисті.

Ось яр і стежка молода,

і косогори кам’янисті.

Тут від коріння до листка

струмує райська прохолода.

Тут лине річенька вузька –

моя Мурашка синьовода.

Сюди вертаю, мов дитя,

спішу до отчої хатинки.

На тихій станції життя

стають коротшими зупинки.

Тече по каменю вода,

рум'яно блискає ранета.

Дітей чекає Слобода –

моя колиска і планета.