Крила

Кирпатий хлопчик дивиться у небо.

А там кружляє літачок.

«Наш сокіл прилетів, – сусід радіє. –

Ану, біжімо в поле зустрічати!..»

Біжить хлопчак по вулиці.

Дивується. Стоїть посеред поля

великий птах, та тільки на колесах.

Із нього дядько виліза довготелесий

у шапці з окулярами.

Ага-а, напевне цей літак

маліє в небі. А людина

стає небесним горобцем.

От би й самому так – горобчиком…

І просить хлопчик: «Покатайте!»

Ох, ці благальні оченята!

Дверцята льотчик одчиняє:

«Залазь мерщій! Колись і я так...»

Біжить літак. І диво дивне:

внизу пливуть малі хатини,

стає хустиночкою степ.

Вітри під крилами цвіркочуть,

немов горобчики. А хлопчик

поміж хмаринами росте.