"Де ти, друже мій єдиний?"

Де ти, друже мій єдиний?

Розминулись ми в путі.

Кличе вирій лебединий,

та лечу я в самоті.

Не братаються даремно
недоріки і мужі.
Хай вертається до мене
відгук рідної душі.

Хай покаються ті очі,

ті притишені вуста.

Я лукавити не хочу.
Друг – найвища висота.

На небеснім перехресті

видно сонцю сто доріг.

Я для тебе, друже честі,

вірне серце приберіг.

Мучусь, болем замовляю
всі провини без вини.
Наче з Богом розмовляю
в хуртовині сивини.

Пізно! Стужа наздогнала.

Літо в безвісті. Зима...

Може, друзів є чимало.

Ось тебе лише нема.