Колише
у садочку
чужих
синів і дочок.
Сумні
її долоні
в
солодкому полоні –
з
долоньками сплітаються.
Ховаються
від старості…
У
мороці густому
вертається
додому,
і вже
не чує ніг.
Цвітуть
вогні-віночки,
дзвенять
чужі дзвіночки.
А в її
вікні –
ніч...
Немає коментарів:
Дописати коментар