"На грані змученої ночі"

На грані змученої ночі,

серед вокзальних напівснів,

запіяв півень-потороча

у клітці кошика тісній.

Запіяв хвацько і заклично,

із небоцвітом привітав.

І наші заспані обличчя

омила чиста яснота.

Горіли сутінки примарні,

вишнево дихали сади.

У багрянистому тумані

перекликались поїзди.