Росте
козацька сила,
буяє
кров терпка…
Тихцем
дивлюсь на сина –
а
світиться дочка.
Цвіте
моя лілея
рум’янцем
на щоці.
Не
водяться у неї
ні
шрами, ні синці.
Але
душа нещасна
тривожно
завмира.
Високий
шлях нащадка.
На
обрії – гора.
Золою
тліють війни
в
загравах ясенів.
Красуні
України
народжують
синів.
Немає коментарів:
Дописати коментар