А
скрипачку підносили
крила
незримі.
І
летіла вона
у світи
безгомінні.
Може,
зараз душа
несподівано
зрине
на
вершину,
якої
сягав Паганіні?
Може,
близько незвідане,
справжнє,
жадане.
Вище,
вище!
Зосталася
сходинка-гірка…
Та
здригнувся смичок
на
розпачливій грані.
Застогнала
струна
і
заплакала гірко.
Немає коментарів:
Дописати коментар