Не
збагну я сердець
потаємних... Ніколи!
Хтось
летить навпростець,
хтось
кружляє довкола.
Може,
серцю видніш
хоч на
спалах цигарки.
Хтось
наосліп – на ніж,
хтось
обачно – у шпарку.
Ми такі
потайні!
Груди
біль розпирає.
А життя
– по струні,
по
стіні, по спіралі...
Немає коментарів:
Дописати коментар