Благословиться
хай довіку
ота
світлиця наша мила,
в якій
матуся на долівку
мене
щемливо опустила.
А я
послухався і вперше
ступив
нерівно до порога.
Синочка
подихом підперши,
молилась
матінка до Бога.
Вона
боялась недаремно,
що я
впаду і не зведуся.
Тож на
сторожі коло мене
стояло
серденько матусі.
Немає коментарів:
Дописати коментар