На
кладовищі паровозів
блукає
ранок молодий.
Гудуть
утробами порожні
локомотиви,
мов діди.
Колись
наввипередки з тінню
вони
летіли крізь дими
і
норовисто цокотіли
навколо
світу колісьми.
Дідів
на синім весноталі
періщать
пуги дощові.
З-під
лаковиння проступають
старі
червоні лишаї.
Помчати
б рейками за хмари
і лунко
свиснути з імли…
Але
немає в грудях пари,
всихає
горло від золи.
Немає коментарів:
Дописати коментар