Із поезій для дітей

Іменини року

           Казка           

Рік добряче погуляв

На гостинах віку.

А надвечір янголя

Засвітило зірку.

Освятився віковий

Перелом великий.

І вродився рік новий

Під крилом ялинки.

Рік над хвищею росте

За велінням долі.

Поруч вишенька цвіте

У зеленій льолі.

«Мила вишенько, невже

Ти прийшла до мене?»

«Я не вишенька уже,

А весна зелена».

Рік барвисто мерехтить,

У росі промитий.

Поруч вишня майорить

У ряснім намисті.

«Мила вишенько, невже

Ми вчорашні діти?»

«Я не вишенька уже,

А гаряче літо».

Рік нас кличе у дива

І мостить місточок.

Поруч вишня зігріва

Золотий листочок.

«Мила вишенько, невже

Нам краси не досить?»

«Я не вишенька уже,

А безлиста осінь».

Рік запрошує гостей,

Малюків хороших.

Поруч вишенька росте

У дзвінкій пороші.

«Мила вишенько, невже

Зберегла ти соки?»

«Я не вишенька уже,

А зима висока...»

Дві зорі несе до нас

Янголя прекрасне.

Зазоріє нам одна,

А друга погасне.

І почує сад зими

Таємничі кроки.

Відсвяткуємо і ми

Іменини року.

Дятел на естраді

Хата серед саду

Райдужно цвіте.

Дятел на естраді

Радує дітей.

Спиляна берізка

Стужу забува.

Зблискує на зрізі

Стежка звукова.

Музика така є.

Дятел на пеньку

Дзьобиком торкає

Ноту гомінку.

Зелена арфа

Підганяє зиму

Вітерець вологий.

Виринає з диму

Стовпова дорога.

Там завія чахне

І верба іскриться.

На зеленій арфі

Награє вітрисько.

Марець

Марно виє віхола

Перед ворітьми.

Зимонька поїхала

Синіми саньми.

Марець білу квіточку

Вийняв з-під поли

І вербову свічечку

Дітям запалив.

Снігопляж

Бігла біла снігобаба,

А за нею курка Ряба,

А за нею снігодід

Бубонить услід:

«Буде, буде бабі лихо!

Набубнявіла відлига.

Ти хоч сядь, ти хоч ляж –

Не поможе снігопляж».

Сині чобітки

По снігу козуля

Суне навпрошки.

А синиця взула

Сині чобітки.

Ти скачи, синичко!

Сніг - як толока.

Схожий на криничку

Слід від каблучка.