tag:blogger.com,1999:blog-34109526514715303062024-03-12T18:06:30.893-07:00Поет Петро ПеребийнісПетро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.comBlogger736125tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-65473341278715499922019-01-01T03:30:00.004-08:002020-12-11T05:59:44.209-08:00<p class="MsoNormal"><b>ЗЕЛЕНИЙ ЇЖАЧОК<o:p></o:p></b></p><div style="text-align: left;">Галя дівчинка доросла.</div><div style="text-align: left;">Начиталась по складах.</div><div style="text-align: left;">З Буратіно довгоносим<br />На каштанчик погляда.<br /><o:p> <br /></o:p>Від каштанової зірки<br />Золотіє темний гай.<br />Галя тягнеться до гілки:<br />«Буратіно, помагай!».<br /><o:p> <br /></o:p>А хитрунчик мов не бачить.<br />Ніс у землю – і мовчок!<br />Бо колючий цей каштанчик,<br />Цей зелений їжачок.</div><div style="text-align: left;"><br /></div><p class="MsoNormal"><o:p></o:p></p><p class="MsoNormal"><o:p></o:p></p><p class="MsoNormal"><o:p></o:p></p><p class="MsoNormal"><o:p></o:p></p><p class="MsoNormal"><o:p></o:p></p><p class="MsoNormal"><o:p></o:p></p><p class="MsoNormal"><o:p></o:p></p><p class="MsoNormal"><o:p></o:p></p><p class="MsoNormal"><o:p></o:p></p><p class="MsoNormal"><o:p></o:p></p><p class="MsoNormal"><o:p></o:p></p><p>
</p><p class="MsoNormal"><o:p></o:p></p>
<p class="MsoPlainText" style="text-align: justify;"><span style="mso-ansi-language: UK; mso-fareast-font-family: "MS Mincho";"><o:p> </o:p></span></p>Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-24058624161669287552015-02-14T08:53:00.000-08:002020-03-15T04:19:58.388-07:00Мойсеєва криниця – криниця для Мойсея<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
<b> Документальна новела натомість рецензії<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
<b> на
книжку Петра Перебийноса «Пшеничний годинник»<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
Криниці не дають мені жити. Постійно
переслідують як образ. З дитинства. Так і цього разу.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
Їхав у Шаргород зовсім з іншою метою.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
Мій друг лікар Анатолій Володимирович
Токар розповіддю про це унікальне містечко на Поділлі заполонив мою уяву. Та ще
й карту мені намалював – їдь. Та ще й примовляв: «Буде літо. Поїдемо у Вінницю.
А звідти будемо їздити навколо. І в Шаргород». А коли я побачив, що недалеко
від Шаргорода Гонтівка, колишні Серби, де стратили Івана Гонту, я вже не міг
заспокоїтись. Тому і напосівся на Петра Мойсейовича Перебийноса: «Поїдемо до
тебе». Той однікувався – чоловік зайнятий. Та я наполіг.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
По дорозі заїхали в Теліжинці, а це вже
географічне Поділля, якраз була Покрова, помолились, і – на Шаргород,
Вінниччиною, за минулим століттям.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
Перебийноса знаю ціле життя. Вражав і
вражає своєю цільністю, цілеспрямованістю, організованістю. Спершу думав так
написати, і вже був написав, – Петро схожий на підбитого птаха. А згодом роздумав. І
написав би так: «Петро схожий на птаха, якого намагались підбити, але який
вижив, і не здався, і живе».<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
Ходить рвучко і наполегливо, долаючи ту
хвилю невидимого спротиву. Він розкривається поволі, та ще й думає, а чи варто…
Не вірить, що освідчення вивільнить його з того далекого кошмару. Інформацію
віддає краплями, як з крапельниці. Заглядаю в його біографію, викладену для
краєзнавчого збірника «Шаргородщина. Сторінки історії». Мене цікавить його
батько. Якось давно був свідком такої розмови:<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify; text-indent: 35.25pt;">
– Петре Мусійовичу! – звертаюся до нього.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify; text-indent: 35.25pt;">
– Не Мусійовичу, а Мойсейовичу! – поправляє…<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify; text-indent: 35.25pt;">
Це не могло не привернути уваги. Став пильніше і придивлятись, і
прислухатись. Так ось довідник: «Батько – Мойсей Феодосійович –
фронтовик-мінометник, відзначений шістьма нагородами, у тому числі медаллю «За
бойові заслуги». Після війни працював бригадиром садово-городньої бригади,
завідувачем ферми і загинув по-солдатськи – на варті народного добра. За
деякими даними, знайшлися тоді людці, які не простили фронтовикові твердості і
непідкупності у боротьбі з розкраданням фуражних кормів. І мати – Анастасія
Левківна – інвалід праці, колишня буряківниця, залишилася вдовою із трьома дітьми
– Петром, Василем та Вірою. Четверта, дочка Ганна, народилася невдовзі уже без
батька. Усе це пізніше не раз болем відгукнеться у творах поета…»<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify; text-indent: 35.25pt;">
Так, образ батька переходить з книжки в книжку, але в одному серці, в
болісному, тривожному:<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>Тато хмурився зніміло,<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>був не майстер на слова.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>Усміхався так несміло,<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>аж ламалася брова…<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
<b> ...................................................<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>Злива рейнського металу<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>тата вбити не змогла.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>Смерть солдата наздогнала<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>на околиці села.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>Голосила наша хата,<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>билась мати молода.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>Цілував я вперше тата,<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.9pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>і кололась борода…<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
– Як твій тато загинув? Вибач, що питаю.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
– Як?! Зібралося троє, зуб мали на нього –
не давав красти. Молодший стояв на чатах, а ті двоє – і перший, і другий –
прибили та й вкинули в криницю. І по всьому. Піди шукай! Це аж тепер
розкрилося. Перший перед смертю на сповіді розкрився. Не міг вмерти, доки не
сказав.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
– Але ж то батькова криниця?! Він же її…<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.9pt; text-align: justify;">
– Батькова. Копав для себе, виходить… <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify; text-indent: 35.25pt;">
Їздимо Шаргородом. Ходимо Шаргородом. Містом, де переплелись сліди
українські, єврейські, польські, турецькі, татарські, німецькі. Петро зі
Слободи Шаргородської. Люди всюди виривались, чи їх виривало, з насиджених місць
– на свободу. Україна має цілий край – Слобожанщину. Але то вже коло
Московщини. А тут – Оттоманська імперія:<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>На косогорі біля школи<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>стоїть у нас і досьогодні<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>пощерблений віками,<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>та міцний<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>турецький стовп.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>Зізнаюся: втікав я<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>з уроку стародавньої історії.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>Торкався хмар, щоб осідлати<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>стовпотворіння чужоземне.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>Мені скорялась вишина.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>Диміли далі…<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>Ось вона –<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>ополячена, отуречена,<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>орусачена, онімечена<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>моя земля.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>Я милувався нею<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>з пихатого турецького стовпа.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>Його напевне ж охрестив<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>козацькою шаблюкою<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>мій предок Перебийніс-Кривоніс,<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<b>який не прогуляв урок історії.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt;">
Петро
показує мені турецького стовпа в Слободі Шаргородській.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
– А ти знаєш – ось тут був наш сільськогосподарський технікум! Так в ньому
незгірш учили, ніж у Львівському університеті. Дуже добрі вчителі були.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Петро водить мене старими єврейськими вуличками і завулками. Всюди розрито,
розметано, потрощено – чи то газ ведуть, чи каналізацію. Ледве не попадали в
оті окопи цивілізації. Один одного так підтримували, аж ґудзики пообривали.
Різні храми – старовинна синагога, католицький собор, де всі оголошення
українською мовою, так і служба іде, а ось православний… Свято-Миколаївський
собор.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– А ти знаєш, сюди ми на танці ходили. Тут
був будинок культури – що нам було до того храму. І от після того, що сталося з
батьком, я зовсім змінився, став дуже нарваний, різкий, прицільно зосереджений.
Закрили чогось клуб на замок. «Зараз, – кажу я до хлопців і дівчат, з якими
прийшов на танці, – зараз відкриємо». Лізу по драбині на храм, а до вікна ще далеко,
слизько на бані, чи на куполі, як у вас кажуть, і послизаюсь, і лечу донизу –
прощався вже зі світом, зачепився за ринву. Вона мене стримала! І стала вона
розгинатись, щоб відпустити мене в пащу смерті. Бо до землі ще далеко. Храм
високий. А на землі – бетонні плити, де завмерли од страху мої ровесники.
Останніми надзусиллями я вибираюсь на пруг – добре, що на фізкультурі не бив
байдики, а тренувався і на турніку, і на коні, і… Міг би бути останнім польотом
– навіки! І не водив би я тебе по Шаргороду!.. Це моя больова точка…<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
Петро ніяково і смутно посміхається. А я ж
то з ним недавно їздив ще й до Умані, де він серед наших розповідей згадував
про свої стрибки з парашутом і про свої одчайдушні мрії – ще про один, бодай
останній стрибок з літака. Про тридцять четвертий…<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Знаєш, Бог тебе пожалів після батька, і
дав тобі можливість і політати, і з парашутом. В одному цьому нездійсненому
польоті з храму сконденсувалися всі твої тридцять три стрибки з парашутом.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
– Щось в цьому було особливе, став я інакшим, дорослішим став… <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Дивимось з вершини старого міста на околиці, де була колись прекрасна
річка, а зараз лише старе русло де-не-де блисне озерцем і тьмяною історією,
якої нам немає коли розплутувати.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
А вже після поїздки в Шаргород я став
думати про ту драматичну і трагічну ситуацію з батьком Петровим. Не давав
красти колгоспне добро. У ті сталінські часи. А треба ж було вижити і тим
родинам – і того другого, що був з ним, і того, хто стояв на сторожі. Я ж то
сам пережив оті часи – моя сусідка Ярина в Теліжинцях за пару кілограмів зерна
заробила шість років тюрми. Мати моя з поля приносила у пазусі торбинку, тобто
крала колгоспне зерно. Я молов зерно на жорнах у дядька Тихона і ненавидів
об’їждчика, який не давав навіть дозбирувати колоски на вже прибраному полі.
«Не положено!» – кричав він мені і бив батогом мене так, аж сорочка тріскала…
Під такими ножицями жив наш народ. Трудящий і чесний Мойсей був вихований
тисячоліттями – і церквою, і сім<span lang="EN-US">’</span>єю:<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Не кради!.. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
І сталінська система теж кричала:<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Не кради колгоспне!..<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
Лише в такій сукупній складності можемо
розбирати ситуацію, в яку потрапив юний Петро і його згорьована родина.
Біографію Петра Перебийноса той випадок закрутив, як у смерч закручує молоде
пташеня.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
Та повернімося до історії з батьком. Уївся
він тим трьом, що не давав красти.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
Петро не знав, хто.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
Але якось отим підлітком, чесним і
справедливим, справжнім комсомольцем, ішов за двома дядьками і почув розмову
про батька:<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Годі про того Мойсея! Що знаєш – забудь.
Бо і тобі таке саме буде…<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
Петро йшов ззаду в темряві, притишився і
відчув, як пальці в кишені стискують лезо складаного ножика. Опісля ситуації з
батьком завжди в кишені тримав ножик. Саме Петрові лишився у спадок, коли
витягли з криниці.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– І що тобі допомогти міг той ножик?<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Тримав для самоствердження. Певніше себе
почував… Та й батьків же…<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
Тоді ж набився на прийом до першого
секретаря Шаргородського райкому партії на прізвище Гончар. І перший раз не
прийняв, і другий. А Петро продовжував ходити. Сидів у приймальні щоранку. Опір
було подолано. Юний комсомолець – перед бувалим більшовиком сталінського гарту.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Чого ти добиваєшся?<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Правди!<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Будеш мстити?<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Кому?!<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Ти, видно, знаєш, коли правди хочеш.
Треба це діло закрить. Так буде краще і для тебе. Пойнятно?<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Зрозумів…<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
А ноги самі несли туди, на городню
бригаду. До батькової криниці… Там схована «таємниця води»:<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>Поле сохне, як стільниця.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>Ні ярочка, ні струмочка.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>А була ж отут криниця<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>у вербовім холодочку.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>У джерелищах мочарних<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>струменіли чисті соки.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>А тепер, мов яничари,<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>будяки стоять високі.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>Сонцем спечений добряче,<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>я знайшов-таки цямриння, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>але в темряві побачив<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>тільки мох і жабуриння.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>Тут криниця наодинці<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>захлинулася намулом.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>Джерело у глиб криниці<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 155.95pt; margin-right: -.85pt; margin-top: 0cm; text-align: justify;">
<b>повернулось і заснуло…<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Минуло багато літ, – каже Петро, –
приїхав якось мій молодший брат, ми ходили-бродили навколо і до батькової
криниці заблукали – самі ноги несли. Завжди туди, як магнітом…<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– І що там? – питаю.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
– Як що? Джерело пробилось. Вода є. І
верба величезна виросла…<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
<b>Іван Драч<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-right: -.85pt; text-align: justify;">
10.02.2008,
Конча Озерна.</div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-83467620144580469722014-07-08T06:30:00.002-07:002020-04-27T06:17:44.804-07:00Поезіє, ти іскра між словами!<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-indent: 35.4pt;">Життя
минає, диво залишається.</span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Не
пам’ятаю, що було вчора, а себе малого – пам’ятаю.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Мама
тісно пеленає молодшого братика. І на широкій нашій лежанці вже біліє непорушна
полотняна качалочка. Тато обгороджує нас ночвами, стільницею, затулою і ще
якимось там причандаллям.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">–
Дивись, Петю, не впади, – наказує мама. – І хлопчика доглядай. Ти старший…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Через
причілкове вікно бачу їх на споришевій стежині між городами. Мама щораз
озирається, а тато махає рукою за розквітлими вишнями-черешнями.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Поспішають
обоє «у місто». Від цього загадкового слова серденько моє щемливо завмирає.
Місто – це завжди щось приємне, казкове, несподіване. Тільки б цей хлопчик не
плакав. Мені ще нічого не говорить незнайоме ім’ячко Вася. Хлопчик та й годі.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Скоса
поглядаю на тугеньку качалочку, яка цмокає, сопе, лепече і врешті заходиться
оглушливим ревом.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">– Ша,
хлопчику! Спи, спи… – благально покочую по ряднині галасливий сповиточок і сам
починаю пхинькати від страху. Качалочка миттю замовкає. Із пелюшок зухвало
дивляться на мене здивовані туманні оченята.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Як
довго тягнеться час! Дрімаю. Прокидаюся. Присуваюсь до вікна, а там – щастя… Із
вишневої завії випливають мама й тато. І такі ж вони красиві! Мама струнка,
наче мальва. Обличчя смагляве, коси каштанові з рівним проділом. Тато білочолий
і чорночубий. А брови у тата – надламані крилята…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Ближче,
ближче поквапливий тупіт. Ось уже вистукує засувка на дверях. А я щосил термошу
качалочку:<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">–
Хлопчику, хлопчику, вставай!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><span lang="UK">Тато
виймає з-під кремової сорочки біло-сині місяці тарілок. Із маминого кошика
викочується дерев</span>’<span lang="UK">яна
розмальована машина з кабінкою. І цукерки, цукерки! Чарівні медові крутелики у
шелестючих смугастих обгорточках.<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Пам'ять
вимальовує позолочену ранковим променем ікону Богородиці. Вона дивиться
маминими карими очима з тієї молодої далини. Мовби нагадує, що хрестили батьки
свого первістка пізно і потайки. Боялися диявола. І зосталось у свідомості
таке: занурюють мене у свячену воду, а я вперто відбиваюся руками і ногами.
Характер… Та добре, що встигли охрестити. Бо насувалися демонські часи для
нашого роду і всього народу. Хто міг тоді знати, що мама назавжди скалічіє на крижаних
вітрах бурякового лану; що тата пощадить велика війна, але поглине мирна
завірюха; що та мить їхнього щасливого й безтурботного життя залишиться тільки
на побурілому знімку міського фотографа? Усе ще мало бути…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Залізною
грозою вдарила у дитяче серце війна. Вона косила жита і людей, спопеляла землю
і небо, а я, чотирилітній, дивився на неї широко розплющеними переляканими
очима. Ось над самим комином нашої хати блискавично пролітають гуркітливі зелені
літаки. Не встигаю роздивитися їх, але щоразу ловлю поглядом сонячні спалахи на
квадратних окулярах і чорному льотчицькому шоломі. Наша няня, двоюрідна сестра
Антося каже, що літаки сідають у полі за Слободою. Тягну її за руку, благаю:
гайда туди! Біжимо через вигін – а там у два ряди вигріваються на сонці крилаті
зелені ангелята. І так мені хочеться осідлати бодай одного та й полинути в
небо. Літати! Ця невгамовна пристрасть міцно обняла моє серце і вже ніколи не
випускала його з тих небесних обіймів. А тодішні ангелята грізно дихали вогнем
і на очах моїх, бувало, падали на землю. І не вірилося, що та жахлива купа
обгорілого заліза ще недавно літала.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><span lang="UK">Війна
котилася спочатку на схід, потім на захід. А вразлива дитяча душа бачила й
фіксувала те, що їй хотілося. Ось я стою на трав</span>’<span lang="UK">яному подвір</span>’<span lang="UK">ї по коліна в ромашках. Золотистий пилок сіється довкола
і приколисує мене у тінистому холодочку. І враз, немов у казковому сні, на
стежині з</span>’<span lang="UK">являються
двоє у зеленому. Поруділі пілотки. Вицвілі обмотки. Рушниці за плечима. Один
засвічується такою знайомою усмішкою: «Петя, синочок!..» Виймає із нагрудної
кишеньки величезну, в синюватих наростах, сливу-скороспілку і несе мене до хати.
Мама квітне від радості. Півторарічний Василько заходиться плачем. Тато зі
своїм другом-солдатом поспішно сідає за стіл. А мені вже не до них. Я в куточку
обережно погладжую глянсуваті приклади довжелезних рушниць. Нічого іншого в
пам'яті не відбилося. Тільки це: тато, слива, рушниці. Та й зустріч була
короткою. На декілька хвилин відпустили бійців. Це ж треба: через рідне село
відступали…<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Деталі.
Спалахи. Відблиски і зблиски. Цікаво, чи саме так вони побачились би, скажімо,
«математичній» душі?.. А моя заплакана душа вже біжить колючою стернею
повоєнного серпневого степу. Мені всього шість із хвостиком років. Та вже маю
першу професію. Я – пастух. Старші «колеги» відлежуються у холодку під шипшиною
і час від часу доручають найменшому робити виснажливу «круглу» – завертати
розтривожене ґедзями величезне стадо колгоспних корів. Завертаєш їх з одного
боку, а вони, капосні, вже з іншого розбрелися. Отак і метаєшся туди-сюди. А
ввечері ледве дибаєш додому поколотими, закривавленими, задубілими від болю
ногами. Що задубілими, то правда. Коли настала пора готуватися до школи, мої
гартовані стопи були такими зашкарублими, що мама ледве відтерла їх цеглиною у
цебрі з окропом.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Не
забувся і перший заробок – мішок жита за мозольні мої трудодні. Та невдовзі
повернувся з війни тато і прямо-таки вирвав мене з того колгоспного рабства.
Зате мама не здавалася: «Що ж йому – байдики бити та по городах шастати? Най
хоч нашу Муську пасе…» Муська – на диво розумна червоняста корівка з білою
чирвою на лобі. А слухняна яка! Інша худобина так уперто прямує у шкоду, що
навіть грім не може її зупинити. Тільки наша знає зась. От іде собі тихцем на
зелену озимину, а я кричу: «Муська! Назад!» І що ж ви думаєте? Постоїть,
помукає і вертається. Сідаю сміливо їй поміж роги – понурить голову і терпляче
очікує, поки я продемонструю пастухам її лагідну вдачу.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Життя
суворе. І ялова корова стає зайвою на хазяйстві. Саме така доля спіткала
бідолашну нашу Муську. Цілу добу протяжно стогнала вона у зачиненому хліві,
негодована і приречена. У роковану мить я заховався за межею і сидів там до
пізнього вечора…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">На той
час я вже був посвячений у таїнсто азбуки. Вабили мене прадідівський «Кобзар» і
старенька «Хрестоматія». Вечорами, коли засвічували гасову лампу, любив я
дивитися, як тато читає. Його чорні з вогниками зіниці неквапливо,
по-селянському зосереджено перебігали по рядках. І мене просто чарувало
незбагненне це дійство. А мама невдоволено бурчала: «Ну що ти внурився у
книжку? Прочитай щось дитині». Завжди мовчкуватий тато довго вагався, мов перед
стрибком у воду, і врешті глухуватим голосом починав: «У неділю вранці-рано
поле крилося туманом»…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Це
було щось приголомшливе! Я й не знав, що за цими дрібненькими зернинами літер
таїться таке диво… А тут і мама пригадала смішні і трохи страшнуваті рядки:
«Чого, брате, так збілів? Що з тобою сталось?..» Після останніх слів «А
хвостик, як шило» вона вимогливо питала: «Ну, що то було?» Я кліпав повіками, і
мама сердито гукала: «Хіба ж не ясно? Миш!» А ще жартувала, що закінчила
«чотири класи і п’ятий коридор». Тому й повчала мене: «Слухай і запам'ятовуй. Не
лінуйся, ґезинтир!» Деренчливе слівце хльоскало дошкульним батогом і таїло
якусь магічну силу. Довгенько не міг я второпати, що воно і звідки. Скоріше за
все, почула десь матуся про дезертирів і придумала собі таку лайку. Жаліслива,
але й сувора, вона дуже скоро прилучила мене до читання. Якось непомітно минув
я стадію «по складах» і вже сам досить-таки жваво читав зажуреним тіткам
«Кобзаря». А вони сприймали долю наймички як свою власну долю.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Жили
ми тоді в рідній маминій хаті. Бідова родина Магдалюків була всуціль жіночою.
Єдиного синочка Миколу рано забрала дифтерія. Дід Левко Пилипович, якого я не
застав на цьому світі, працював механіком на Соснівському цукрозаводі.
Застудився. Лікарі щось там передозували, і він осліпнув. А щоб замести сліди,
його просто отруїли. Було Настасі тоді шістнадцять. От і залишилася
напівсиротою з мамою Горпиною Тимофіївною і старшими сестрами: Марфою, Даркою,
Фросиною та Ониською. І в кожної з них не склалося сімейне життя. Тільки мамі
моїй пощастило, та й то ненадовго…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Як
зараз бачу лагідну, добру бабусю Горпину. Ось я спритно вилажу на сливу-угорку,
яку вже обірвали, а бабуся знизу примовляє: «Петику, дивися, ондечки ще одна
сливочка…» Так і називали її в нашому кутку: Ондичка. Немов крізь туманну
пелену мариться мені тяжке видіння: п’ятеро дочок повклякали біля неї і тужно
примовляють: «Мамко, простіть нам!» А вона ледь ворушить побілілими смертними
губами: «Бог простить…» Це тільки так заведено, коли прощаються навіки. Бо ж
насправді нічим не завинили бідні мої тітоньки. Хоча як сказати. Діти перед
мамою завжди винуваті…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Родина
Перебийносів була заможнішою. В ній домінував культ батька, а мого діда
Феодосія Даниловича. Крутий характером вусань був схожий на козацького полковника
Максима Перебийноса-Кривоноса, який брав штурмом Шаргородську нашу фортецю і
якого дідусь не без гордості вважав своїм предком. Та й сам був хороброї вдачі.
Як і всі Перебийноси. Скажімо, Данило Мойсейович Перебийніс недарма дослужився
аж до прапорщика царської армії. Мабуть, не випадково і тата мого назвали
Мойсеєм. Тиха й на диво щедра бабуся Ганна Григорівна не раз примовляла: «Ох
мій Мойсейко, найменшенький…»<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><span lang="UK">Сімейка
була – як у того Омелька. П</span>’<span lang="UK">ятеро
синів і п’ятеро дочок! А імена які: Пилип, Антон, Левко, Яким (татів близнюк).
Ну й дівчата: Марина, Маланка, Марія, Югина, Палажка… Прямо із Кайдашевого
реєстру!<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Отака
вона – рідня моя від мами і тата. Майже всі не мали казенної освіти, але
закінчили, можна сказати, вищу батькову школу. Всі любили читати, співати,
вишивати. А в тітки Марини був навіть чарівний синенький патефон. І я у вихідні
та святкові дні серцем розкручував чорні сонечка сяйливих платівок, які дарували
мені незабутні мелодії, піднебесні звуки, загадкові дзвони, голоси: «Там, де
Ятрань круто в'ється», «Ой не шуми, луже», «Їхав козак на війноньку»…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Тато
дуже ревно ставився до мого навчання. Тривожився, що з мене вийде. А я,
неборак, не часто радував його. Особливо не давалась мені математика. Поки
проходили арифметику, я просто знемагав од його диктаторського контролю. А вже
з алгеброю стало легше. Тут я міг похитрувати. Напишу тільки умову задачі, а
знаку «дорівнює» не ставлю. Тато подивиться і каже: «Ну-ну». Потім гортає
підручник алгебри, щось там вичитує. А я лиш єхидно усміхаюся. Та ось одного
неприємного вечора тато питає: «Ну як там ця… алгебра?» Показую, як повелося,
задачу без вирішення. І тут (ой лишенько!) бере мій татонько ручку, ставить
знак «дорівнює», пише формулу за формулою та ще й примовляє тремтячими від
гніву губами: «Ти що, за дурня мене маєш?» Такий ось урок математики…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Урок
цей мав долесяжне продовження. А поки що тішив я тата червоними п’ятірками за
твори і диктанти. Хоча й сам дивувався: граматики не знаю, а пишу на відмінно.
У Шаргородському агрономічному технікумі, куди я вступив, не могла нахвалитися
мною вчителька історії Євгенія Арсентіївна Хитрик. А вчителька літератури Ірина
Наумівна Рухваргер до Нового 1953-го року організувала конкурс, на якому я
здобув першу в житті премію за поетичний твір. Тато шанобливо гладив пальцями
дорогі відзнаки – синій том Гоголя з нашим прізвищем та печаткою, рідкісну на
той час піпеткову авторучку – і врешті схвильовано мовив: «А може, ти будеш
цим… писательом…»<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Що там
казати! Ходив би я гоголем, якби ж не клята математика. Фанатично закоханий у
свої формули і цифри, вимогливий і справедливий Христофор Петрович Шаповал був
невблаганний. Залишався один крок – останній залік, і хай горить осточортіла
алгебра! Замріявся… А тут – нещадний ультиматум: якщо у понеділок не складу
заліку, – прощавай, технікуме, прощавай, агрономіє! В ту жахливу суботу
відбулась тяжка розмова з татом. Заснули пізно, збуджені, до краю роздратовані.
І наплив на мене дивний сон. Ніби всі мої зуби випадають, мов квасоля…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">А
вранці у сінешні двері постукала біда.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><span lang="UK">Біг я,
простоволосий, безкінечним засніженим полем, через яке на промерзлих дерев</span>’<span lang="UK">яних санях
везли мого суворого, молодого тата з незвично білим, осяяним світанковими
снігами обличчям. Біг я до мами і не знав, як їй про все сказати, як захистити
її від неймовірної, несподіваної звістки. Та мама все побачила у моїх
скрижанілих від болю очах, зойкнула і спіткнулася перед нашими кленовими
ворітьми…<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Повік
не забуду: труть і труть мої тітки заледенілого тата. На скроні, на шиї у нього
кров’яніють моторошні садна. А мама ще не вірить, ще надіється. В нестямі
заламує руки, благає: «Тріть, Марино, скоріше, скоріше! Ой Боже!»<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">У
понеділок, як розповідали однокурсники, «сухар Христофор» відкрив журнал і
першим назвав моє прізвище. Хтось відповів: «Його немає». «Як це немає?» – люто
вигукнув учитель і вхопив авторучку. «У нього тато вмер», – знову почувся чийсь
голос. І рука з пером, ладна поставити хрест на нещасній моїй долі, зависла у
повітрі, а за мить поставила… трійку.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Ой
тату, тату! Навіщо дісталась мені та незаслужена оцінка такою жорстокою
ціною?..<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">І
поповзли селом чутки та перемови. Убили звіряки Мойсея, бо не давав красти на
фермі злиденні фуражні корми. Як пізніше зясувалося, було їх троє. Споїли
Левка-водовоза, щоб не вийшов на роботу. Добре знали: поїде Мойсей замість
нього до тієї криниці, яку сам викопав колись далеко у полі. От і можна зробити
чорне діло. А там – упав, мабуть, у криницю, і ніяких слідів…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Залишилися
ми з мамою, як відрубані пальчики: двоє братів і сестричка Віра. А четверта –
Ганнуся – народилася невдовзі. Маленька мамина відрада: «Викапаний тато!» Так
вона і про мене казала…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><span lang="UK">У
неповні свої сімнадцять я ніби постаршав на десятиліття. Серцем відчував: щось
у моєму житті круто змінилося. Василь замалий. Він, каже мама, «жапавий» до
роботи. Столяр від Бога і тата. Але йому ще треба підрости. І, виходить, що
тепер єдиний у сім</span>’<span lang="UK">ї
мужчина – це я. Викапаний тато…<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><span lang="UK">Я
кріпився як міг. Та вже найперше випробування мало не збило мене з ніг. Надбані
татом запаси швидко танули. Грошей нема, їсти нічого. Мама зі своєю нерухомою
ногою вічно сидить серед подвір</span>’<span lang="UK">я і щось перебирає: квасолю, картоплю, насіння. Кури
тільки біля неї й товчуться. Завжди можна чимось поживитися з маминої теплої
руки. І ось чую: «Петре! А йди-но сюди!» (Після гибелі тата мама почала мене
називати отак по-дорослому: Петро). Дивлюсь – а в подолку її спокійно кудиркає
кура Зозулька. Рябенька наша улюблениця. Серце моє похололо від недоброго
передчуття. А мама зітхає: «Нічого не зробиш. Треба різати…»<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Боже!
Та я ж навіть муху визволяв, коли вона жалібно дзижчала у незримій та міцній
павучій пастці. А тут не муха – Зозулька… Ножа я зневажав і ненавидів. Тому
більше підійшла для інквізиції ретельно відгострена ще татом сокира…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Щоб
заглушити біль, у неділю пішов я до тітки Марини. Слухав біля патефона
тужливо-гримучий вальс «Амурські хвилі» і думав: «А Зозулька цього вже ніколи
не почує…»<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">У
перше літо без тата мене мучили невідступні сумніви і вагання. Як жити далі?
Яку дорогу обирати? Агрономія чомусь не вабила. От би льотчиком стати. Або художником.
На ту пору я вже добре малював аквареллю, пробував навіть олією. Мої стінгазети
вражали усіх фантастичними сюжетами і кольорами. Наш технікум придбав цілий
рулон дефіцитного ватману. І коли стіннівка не вдавалася, на зворотному чистому
боці я накреслював туш-олівцем щось для своєї художньої душі. Найчастіше це
були великі портрети Шевченка. З особливою насолодою виводив я розкішні його
вуса, які, щоправда, більше були схожі на вуса діда Федося.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Отак
чаклую допізна біля розстеленого на скрині цупкого аркуша. Мама проснеться десь
опівночі і з незвичною ніжністю звертається скоріше до портрета, ніж до мене:
«Тарас Шевченко! Пора спати…»<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Хтозна,
може, й став би я художником, якби не інше серйозне захоплення – авіація. Літав
я повітряним стрільцем на стратегічному бомбардувальнику «Повітряна фортеця».
Стрибав з парашутом. Небесна романтика настільки заворожила, що я вирішив
податися до Фрунзенського училища пілотів-винищувачів. Пройшов усі пекельні
кола «льотної» медкомісії. Аж тут нагодився штурман крилатого корабля капітан
Володимир Ісип. Він любив мене за відданість небу, та, видно, далеко дивився.
Тому був категоричний: «Що це ти надумав? У тебе інше покликання. Ти поет. Тобі
треба в університет. А тут… гробанешся (отаке слово) – і нема поета». І справді:
за мною вже водилася тоді слава «ескадрильського поета». А ще я дуже шанував
нашого штурмана – авіатора від Бога.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Не
знаю, мабуть, його вустами промовляла сама доля.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Де
вчать на письменників, я не чув. Тому вступив на факультет журналістики
Франкового університету. Але тут чекало розчарування. У перші ж дні
авторитетний професор Йосип Терентійович Цьох іронічно зауважив: «Думаєте, що
ви прийшли сюди вчитися на поетів? Помиляєтесь! Поети – стихійне лихо
журналістики». Зате наш улюбленець Володимир Йосипович Здоровега так зачарував
усіх своїм літературознавством, що кожен гордо міг сказати: «Я із творчої
майстерні Здоровеги!»<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Літа
буяли. Серце розквітало. І прийшла негадано Любов. Ще під час моєї армійської
відпустки були ми з братом на травневій демонстрації у Шаргороді. Перед нами
тупотіла колона школярів, і Василь дещо засоромлено зізнався: «Ота крайня – моя
дівчина. В неї родимка на щоці…» Я побачив у спину тоненьку лялечку в
шароварах, дві косички на плечиках, і поблажливо пхикнув: «Мал-леча!» А то ж була
моя Доля, яка тоді ще не повернулась до мене обличчям…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Так і
не викресалась іскра між Василем і Валею, дівчиною з мальовничого сусіднього
села Івашківців. То брат вирішив чомусь познайомити з нею мене. Попросив, щоб
Валя переслала мені якусь там вирізку з газети. Здавалось би, нічого
особливого. Але коротенький дівочий лист посіяв бурю в моїм серці. Я писав
незнайомці не листи, а поеми. Ось так ми й освідчилися. Заочно. Вона мене за
слово покохала, а я її за родимку-зорю.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Ми
вперше зустрілися в житті серед повносніжної зими шістдесятого року. В селі
одразу знайшлися порадники: «Ти бідний, вона бідна. Двоє злиднів… Подумай. Це
тобі не яблучко вкусити». Я не міг тоді збагнути, до чого те яблучко. Але
назавжди затямив головне: живи власним розумом і слухай своє серце. Через два
дні після знайомства ми з Валею побралися. А мудра моя мама, наперекір усім
поговорам, сіла близько біля мене і тихо сказала: «Нічого, Петре, якось воно
буде…»<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><span lang="UK">Велика
сім</span>’<span lang="UK">я
Короленків прийняла мене як рідного. Їм теж несолодко жилося. Старша дочка Рая
заробляла як могла. Син Вадим став інвалідом. Женя підірвався на німецькій
міні. А батька Дмитра Федоровича нізащо репресували. І Галина Олександрівна
довгі роки вважалася дружиною «ворога народу». Нарешті чоловік повернувся, але
тавро зосталося… Ні роботи, ні спокою. А тут ще троє дітей народилося… Вислухав
я неговіркого тестя і твердо вирішив, що допомогти йому зможе тільки моє слово.
Написав проникливого листа голові Президії Верховної ради Брежнєву. І коли
після доскіпливої перевірки вручили Дмитрові Федоровичу повідомлення про повну
реабілітацію – не стримався він і заплакав…<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Згодом
Валя приїхала до мене у Львів. Камінні леви старовинного міста не гладили по
голівках непрактичних молодят-ангеляток, але охоче дарували нам свої чари. Я, звісно,
дуже хотів, щоб Валя побачила літературний світ легендарної галицької цитаделі
культури. Допитлива, не по-сільському інтелігентна, вона швидко освоїлась у
новому для себе середовищі і дивилась на все широко відкритими карими очима. На
одному творчому вечорі зустріли ми знаменитого молодого Павличка. Я навмисне
підійшов до нього, хоч наш кумир навряд чи пам’ятав смаглявого літстудійця із
парашутним значком на піджаку. Валя захоплено прошепотіла: «Ти що, знайомий з
Павличком?» Я скромно змовчав, похиливши лукаву головоньку. Потім купив за
чотири карбованці збірку Ростислава Братуня «Я син України»», а її автор
написав на титулі: «Валі Короленко з побажанням щастя». Ми ходили з тією
волошковою книжкою по золотистому підосінньому Львову. Нам дуже хотілося
поласувати румяними галицькими пиріжками. Але ми заощадили останній карбованець
і пішли собі в кіно…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Хліба
було мало, а щастя багато. Але щастям ситий не будеш. Довелося перейти на
заочне навчання, і я поринув у глибини бунтівної газетної стихії. За мене
поручився товариський вінницький гуморист Олег Чорногуз, і я поїхав у районне
містечко Калинівку на Поділлі. Можна тільки уявити картину: тісненька
редакційна кімната, під вікном стіл відповідального секретаря, за яким
тимчасово примостився редактор Володимир Конюк. Поряд столи інших працівників.
Газетний день. Червень. Духота. І ось я, неоперений горобчик, соромливо
переступаю поріг чи межу зовсім невідомого, нового для мене світу. Знайомимося.
Редактор після всіх формальностей радить мені пошукати житло. Та я ні з того ні
з сього питаю: «А може, є якась робота?» Всі переглянулися. Редактор знизав
плечима, дав мені зіжмаканий конверт і скептично посміхнувся: «Лист майже
безнадійний, але спробуйте, може, щось намалюється…» Я інтуїтивно відчув, що
правкою тут не обійдешся. Тому попросив аркуш чистого паперу і написав усе як
від себе. Редактор прочитав мою замітку, викреслив одне слово і дає
лінотипісту: «Набирай! У номер…» Настала незрозуміла для мене тиша. І тільки
пізніше я збагнув її причину. Тут сиділи учитель, агроном, інженер. Чудові, сердечні
люди, але… не журналісти. Їхні
матеріали треба було правити, редагувати, дотягувати. Професіоналів у
райгазетах тоді було мало. Що вже казати про якесь покликання…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">За рік
роботи в Калинівці я встиг опублікувати кілька нарисів у респектабельній
«Вінницькій правді», і мене з доброї ініціативи блискучого публіциста Леоніда
Волохатих запросили туди на роботу. Тут ми з Валею вперше у житті стали
володарями окремого куточка в комуналці. Нічого не було. Тільки голі стіни та
вікно у двір, у світ широкий. Але для початку ми купили не меблі, не посуд, а…
радіолу. Я вибрав єдину платівку-гігант із музикою Бетховена до трагедії Гете
«Егмонт», і ми годинами слухали штормову увертюру, яка вилітала за вікно
розбурханими хвилями і лягала на душу сонячними відблисками блакитного штилю.
Потім були перший концерт для фортепіано з оркестром Чайковського, грандіозна
Бетховенська «Апасіоната», мальовничі рапсодії мелодійного Ліста. Звучало і
щось веселеньке. Тоді наша первіночка Люда зосереджено тупотіла ніжками.
Танцювала «Лєтку-єнку». Вже дорослою вона подарувала мені на день народження…
патефон. Синеньке антикварне чудо, яке співало юним голосом і мимовільною
сльозою. Тягнувся до музики і синочок Женя. То вже було далеко од Вінниці. Маленький
наш тернополець виростав разом зі своїм «Ровесником», а моїм творінням –
обласною молодіжною газетою, яку я починав буквально з нуля. Поїздили ми по
Україні. І всюди супроводжували нас чудодійні мелодії сімейної фонотеки, яка
розросталася до масштабів добірної світової «симфоніади». На власному досвіді я
ще і ще раз переконуюся: поезія має синтезувати в собі всі мистецтва, а вже
музику сам Бог велів нам шанувати.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Повертаючись
думками до відчайдушного свого плавання у розбурханій газетній стихії, я з острахом
згадую драматичну роздвоєність моєї поетичної душі у пору творчого становлення.
Ти хочеш віршів або й нічого сьогодні не хочеш. А тобі наказують: пиши в номер,
пиши… за автора. За бригадира, за доярку, за начальника… О, це ненависне
рабство слова! Це крах земний. Це катастрофа!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">І все
ж таки я не падав духом, не здавався. Поезія жила у магмі слова. А я рятувався…
сміхом крізь сльози. Писав фейлетони. Друкував їх у «Вінницькій правді», у
республіканській газеті «Колгоспне село» (тепер «Сільські вісті»). Набралося
стільки, що я вирішив готувати творчу дипломну роботу на основі своїх
сатиричних публікацій. Опонентом у мене був тодішній аспірант, а згодом відомий
дисидент Михайло Осадчий. На захисті він високо оцінив мої фейлетони, але різко
зазначив, що у передмові до дипломної я не віддав належного Остапу Вишні. І
тому він пропонує оцінити роботу на «добре». Мене глибоко вразила така
несправедливість, та я не став доводити, що вважаю нашого класика насамперед
великим гумористом, а не просто фейлетоністом. І ще мстиво поклявся тоді, що
ніколи не зроблю цьому чоловіку ніякого добра.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Аж
тридцять років по тому, коли ніхто у столиці не хотів друкувати Осадчого, ми в
журналі «Київ» уперше дали написаний у неволі великий твір цього нескореного
в’язня сумління.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Такий
він, ще один урок життя і слова: не зарікайся у лихому!..<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><span lang="UK">Є в
моєму творчому паспорті особливі, можна сказати, виняткові сторінки. Одна з них
– «Літературна Україна». Я став її редактором у похмурому вісімдесятому році,
коли над українством несамовито лютував каральний меч тоталітаризму. Та
побувавши до того у партійних коридорах, я ніби передчував невідворотну
приреченість жорстокого режиму. І тому пустився весел. Від вибухових матеріалів
на захист національних духовних цінностей газету почало зашкалювати. І негайно
на вимогу влади відбулась, як записав у щоденнику Олесь Гончар, «бурхлива,
просто таки шквалиста Президія. Знімали Петра Перебийноса з редактора «Літ.
України»…» Але всупереч можновладцям письменники збунтувалися і виступили на
мій захист. А закінчилося це тим, що я все одно став безробітним. Аж через
п’ять років, з настанням потепління, мене покликали до керма журналу «Київ».
Битий-перебитий життям, я вже нічого не боявся. Журнал широко відкрив шлюзи для
всього репресованого, забороненого, запротореного у потаємні залізні каземати.
Піднявся дев</span>’<span lang="UK">ятий
вал епохальних публікацій. Літопис Самійла Величка, документи Центральної Ради,
спомини Грушевського, оповідання Винниченка, повість «Огненне коло» Багряного,
поема «Мазепа» Сосюри… Це тільки побіжні штрихи до мужнього портрета
підневільного тоді ще «Києва» – прекрасного журналу, якому я віддав п'ятнадцять
років мого несамовитого життя.<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Не
дивно, що саме в той непростий час написав я серцем вистраждану ліричну
трагедію «Коридор». Як стверджують фахівці-театрали, це, можливо, єдина у світі
п’єса про непримиренний конфлікт між владним апаратом і творчою особистістю.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Важким
для мене було прощання із журналом. Одне втішало. Нарешті я зможу повністю
віддатися поезії. Але де там! Від долі не втечеш. На початку двотисячних мені
знову довелося очолювати письменницьку газету. Отак увійшов я двічі в одну
воду. Були колись двічі Герої. А я – двічі редактор «Літературної України».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Може,
й забагато в мене цього «я». Та як же інакше? Без Я немає лірика. Без Я немає
людини.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Часто
сперечаються про спільні риси та відмінності літератури і журналістики. Не
знаю, наскільки виправдана згадана мною репліка професора Цьоха на адресу
поетів. Та як професіонал я можу сказати щиру правду. Журналістика вбиває
поезію. Саме поезію. Щодо прози мені важко судити. А втім, не все тут
однозначне. Колись вибагливий до слова Дмитро Павличко захоплено відгукнувся
про такий мій образ: «Ходить осінь по траві босими листками». І хоч як це
дивно, зізнаюся, що народилися ті рядки з газетного клекоту.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Багато
років мимоволі робив я неможливе, неймовірне: намагався поєднати журналістику і
поезію. Я не прагнув посад. Я всім серцем жадав усамітнення, зосередження на
слові. А доля диктувала своє. І доводилось не тільки самому писати «в номер», а
ще й керувати творчими колективами. Якось один молодший колега нерозважно
обмовився, ніби редактор я такий собі. І я подумав: сину, сину, щастя твоє, що
не дісталась тобі жертовна редакторська чаша. Півжиття провів я в редакціях. Що
це означає – неможливо описати. Це треба пережити. Та якби можна було вернутися
у молодість, я, напевне, знову обрав би тричі прокляту і найкращу у світі
професію журналіста.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">А
поезія… Поезію ніщо не може вбити. Я падав з неба, розбивався. Я тяжко заробляв
на хліб насущний. Я звідав найстрашніше – рабство духу. І коли було вже
нестерпно, я рятувався думкою: Господи, яке щастя, коли є ще в мене поезія!
Поезія – це моя доля. Це моя чорнява подільська земля, без якої неможливо
уявити планету. Це мій древній селянський рід, без якого неможливо уявити
людство. Це моя вірна любов, без якої неможливо уявити життя.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><span lang="UK">Не
кожен має одвагу відкрити свою душу, свої рани, чесно і совісно висповідатись
перед світом і людьми. Висповідатись перед собою. В цьому й секрет магнетичного
дійства поезії, в цьому її життєдайна сила. Поет виповідає себе, а виходить –
виповідає інших. Чим більший поет, тим ширше коло людей потрапляє у космос його
думок і почувань. Тим об</span>’<span lang="UK">ємнішими,
суспільно вагомішими є його художні відкриття. Знаю не з теорії: вразити інших
можна лиш тоді, коли сам ти глибоко вражений. Тільки з болю і радості може
явитися на світ незбагненне чудо поетичного образу. Тільки ніжне серце може
достукатися до вулканічного серця планети.<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Поезія
виростає зі слова – матеріалу незвичайного, тендітного, мов троянда, і
твердого, мов граніт. Я часто задумуюся: в чому таємниця слова, в чому вічна
загадка нашої мелодійної української мови? І чим глибше проникаєш у заповідні
родовища слова, тим більше переконуєшся: мова – безмежна. Мова – це характер
народу. Є в нашому українстві те, що віками спонукало нас незмінно бути на цій
землі українцями. Ми маємо своє, вистраждане, виболене, виборене слово. Ми ні в
кого не позичали і нікому не збираємось його віддавати.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">І ще
скажу. Українську мову можна осягнути… українською мовою. Материнською мовою,
якою думаєш, дихаєш, живеш. Якою молишся до Бога. Я слухав нашу мову, коли мене
ще не було, коли батьки чекали свого первістка. Я народився зі стогону і крику
рідною мовою. І якби якимось лихом довелося жити в чужій мовній стихії, то це
був би не я, а хтось інший. Мова – це гени. Такий закон природи.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Докопуватись
до праглибин живого слова – найулюбленіша моя робота. Це почалося із того
зачитаного «Кобзаря», із посивілої «Хрестоматії», що дивилися на мене зі сходу
і заходу рідносяйними очима Шевченка і Франка. Бунтівничий Тарас дивує світ
нерозривною єдністю великого слова і великого діла. Закутий у тяжке ярмо
неволі, він викресав із непокірної своєї душі вогнисте слово правди. Слово, без
якого, мов без крові, захлинулись би порожнечею здичавілі наші серця. Геній
Шевченка – це грозова симфонія високого духу України. Сама природа явила його
нам у надрах потоптаної, розтерзаної ворогами нашої землі. Явила і піднесла до
вершин світової культури. І слово його сказало планеті: є такий народ –
українці, є така земля – Україна!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><span lang="UK">Слово
Шевченка запалило серце Франка. Перечитую Франка – і на всіх його зелених томах
бачу мої помітки з літерами «под». Подолянізми! Так, у планетарній спадщині
геніального майстра є чимало питомих для нього, близьких його душі галицизмів.
Але в кожному куточку України всеосяжний словник Франка дарує читачеві щось
дуже знайоме, дороге, ріднокровне. Інакше й не може бути. Мова Франкова –
український океан. І я спрагло припадаю до незглибимого цього океану, п</span>’<span lang="UK">ю і не нап’юся
з відкритих нашим велетом чистих джерел багатоголосої української мови.<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Скільки
списів переламано сьогодні. Скільки волань надовкола. Схід. Центр. Захід.
Єднаймо Україну! Рятуймо Україну!.. Та отямтеся, панове! Україну раз і назавжди
поєднали Шевченко і Франко. І взагалі – ви уявляєте собі Україну без Шевченка
і Франка? Я – не уявляю…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Ось
так вулканують мої думки рідним словом. Перегортаю, розглядаю, пробую на дотик,
на колір, на світло міріади перлистого зерносвіту. І кожне живе зеренце випромінює
поезію. Давно збираю словники. Їх у мене чимало, зокрема й галузевих. Та хоч
який візьми – від біологічного до математичного – це мова. Це – Слово. А втім,
ніякі найдосконаліші словники не можуть замінити запахущої, цілющої, живлющої
народної мови. Люблю я слухати. На вулиці, на ярмарку, на природі. Які барви, які
тони та відтінки слова переливаються, відблискують на людських обличчях! А які
безмежні мовні поклади зберігає село! Все життя я горнуся до маминого слова. І
коли є щось у мене в запасі, то це – від мами. От стоїмо з нею на автостанції.
Чекаємо. І раптом вона каже: «Щось довго не йде той автобус. Мені вже капці
болять стояти…» А це взимку пробує валянки і примовляє: «Які ж вони взувисті!»<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Скажіть-но,
де, в яких словниках можна таке відшукати?<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">…Відлітала
мама саме тоді, коли у березневих небесах даленіла комета Галлея. В ту мить
мені здалося, що я один у всьому Всесвіті. Тільки я і порожня Земля. І на
краєчку неба – прощальний відблиск погаслої комети, а може, недосяжної вже
маминої душі…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Тече
ріка життя. Не тонуть наші болі. Барвіниться стежина до могилок…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Одного
разу несподівано нагрянув до мене Іван Драч і сказав як відрубав: «Хочу
побачити твій Шаргород. Я ніколи там не бував. Ось машина. Їдьмо!» Спантеличений
таким натиском, я почав було відмагатися, посилатися на зайнятість у
«Літературній Україні». Та він і слухати не хотів. «Їдьмо» – і все!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Це
була фантастична подорож. Це був шлях у пам'ять серця. Починався він із
Драчевих Теліжинців. На околиці села ми поклонилися могилам його батьків, одержали
благословення у сільському храмі Київського патріархату – і в путь! На мою
Вінниччину, яка починалася, до слова, одразу за теліжинецькою межею.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">У
Шаргороді ми оглянули Миколаївський собор, костьол Святого Флоріана, старовинну
синагогу, руїни фортеці і чудом збережену оборонну вежу. Ми блукали каменистими
вуличками і колоритними двориками цього унікального історичного містечка, яке
бачило Хмельницького, Кривоноса, Руданського, Коцюбинського, Свідзинського. А
тепер ось побачило ще й Івана Драча. Мені здавалося, що він протинає своїм
чіпким, гострим зором не зачовгані плити, а скам’янілі віки моєї старовинної
Княжої Луки.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><span lang="UK">Перед
від’їздом, як у Теліжинцях, ми поклонилися пам</span>’<span lang="UK">яті моїх батьків. І коли я поцілував їхні портрети, мій
побратим сказав чомусь охриплим голосом: «Ти справжній син своїх батьків». А
мені стало жаль, що я не сказав йому цього там, у дорогих нам обом його
Теліжинцях…<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Та
попереду була ще одна несподіванка. Іван Драч нагадав, що від Шаргорода
недалеко до легендарної Гонтівки. І знайомим уже рішучим голосом скомандував:
«Їдьмо!» А в Гонтівці – зернистий граніт монументального погруддя героя, розмови
зі старожилами і деталі, деталі… Всю дорогу до Києва уявлявся нам кривавий і
мученицький шлях нескореного лицаря Івана Гонти. Шлях, що смертельно обірвався
у тому подільському селі.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">І
нарешті – третя несподіванка. Не часто пише поет про поета, а тут – Іван Драч…
У добірному його тритомнику є феноменальна новела Драча про нашу поїздку, про
мого батька, про мене, грішного. Та й назва яка: «Мойсеєва криниця – криниця для
Мойсея». Новела вражає до стогону, до болю. Та найбільше вражає мене сам Драч…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Думаю
про наше поетичне освячення рідною землею. Дивлюсь на карту мого краю. І
воскресають напівзабуті, затерті міською суєтою росянисті подільські словечка:
пиняво, тано, вельон, чиколонки, тороки, чарунки… А скільки вже їх не
згадається! Серце моє кричить-розривається: Матусю. Верни мені словечко!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Стою
перед Вічністю. А слово повертається! Воно видзвонює сльозиною Любові. Воно
відлунює в серцях дочки і сина. Воно щебече до дівчаток-онучаток.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Я
слухаю. Дивуюся. Радію. Поезіє, ти іскра між словами! Без тебе я – немов Земля
без Сонця.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Вік на
межі. А я ловлю жар-птицю. Хоч знаю, знаю: не зловлю Вогню…</span><br />
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span>
<b style="text-indent: 35.4pt;"><span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Петро ПЕРЕБИЙНІС</span></b></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-22603380753979874832014-04-21T08:58:00.001-07:002019-07-21T05:26:40.335-07:00Погляд з вічності<div class="MsoPlainText">
<b>Світ поезії Петра Перебийноса </b><b><span lang="UK"><o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoPlainText">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Свого часу, коли я вперше знайомився
з творчістю Петра Перебийноса, мене найбільше вразили образи війни, які
назавжди переконали, що це поет справжній. Бо він володіє власним і надзвичайно
сильним метафоричним мисленням. Немає значення, чи він бачив війну своїми
очима, чи був лише сином солдата і в дитинстві слухав батькові оповіді про побоєвища. Його уява малює поле крові так безпосередньо й пронизливо,
ніби він сам лежав на тому полі в ранах і бинтах. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>В
очах моїх – як білий сад: <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>бинти,
бинти, бинточки… <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Лежить
засмучений солдат <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>у
білім сповиточку. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>А
ще у пам'яті – оця <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>засвічена
картина, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>ця
мить війни: боєць бійця <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>несе
немов дитину. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Лаконічно <span style="text-indent: 47.2px;">– і </span><span style="text-indent: 35.4pt;">пластика, і правда, і
людяність, і жорстокість війни.
Таких картин у Перебийноса немало. Ось ще один образок. Батько з гільзи зробив запальничку.</span><br />
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Бачу
з вічності усе. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Блима
вогник невеличкий. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Наче
свічечку, несе <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>мама
жовту запальничку. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Лихоліття
світове <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>відсувається
все далі. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Лиш
у ґнотику живе <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>тиха</b><b> </b><b>іскорка</b><b> </b><b>печалі.</b><o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Мене схвилювали не тільки іскра
печалі, а й перший рядок: <span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-indent: 0px;">«</span><span style="text-indent: 35.4pt;">Бачу з вічності усе…</span><span style="text-align: start; text-indent: 0px;">»</span><span style="text-indent: 35.4pt;"> В запальничці – щире, дитяче,
отже, істинно поетичне сприйняття світу. Але вірш набуває несподіваності, філософської
значимості від згадки про вічність, з якої видно все. Дивитися з вічності на
жовту запальничку – щемливо, болісно, страшно і
водночас можливо тільки завдяки розумові, який знає, що мамину свічку жодний
час не спроможний загасити</span><span lang="UK" style="text-indent: 35.4pt;">.</span><br />
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Погляд з вічності властивий не
кожному поетові. Але Перебийніс саме таким поглядом обдарований від природи.
Думаю, він це відчув ще на
початку своєї творчої дороги, освоївся з небесною здатністю свого ока і це зробило його поетом. Поет відчув себе частиною
свого роду, в якому він <span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-indent: 0px;">«</span><span style="text-indent: 35.4pt;">праправнук і прапрадід водночас</span><span style="text-align: start; text-indent: 0px;">»</span><span style="text-indent: 35.4pt;">.</span><br />
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Але його погляд з вічності охоплює
і фіксує не тільки щось дорогоцінне, що, на жаль, минає й відходить, а й те, що
не хоче, але мусить пропасти,
оте все неприродне, шкідливе, звіряче, вороже людській духовній натурі. Цей погляд з вічності буває лагідним, спокійним, філософськи
врівноваженим, а буває й розгніваним, палючим, осудливим. Бо це погляд поета, а поет мусить бути підпорядкованим
законові моральної чистоти. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Боже,
пошли грому! <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Бачу:
бердиші <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>гатять
по живому, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>по
душі. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>По
дзвіницях, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>по
зіницях, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>по
казках, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>по
кістках. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Ера
страти. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Герострати.
<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Вбивці
віри. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Бузувіри.
<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Вечір
червоний. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Зречені
дзвони. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Зрубані
хрести… <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Господи,
прости! <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Погляд на зрубані хрести вчить людину
бути людиною, пам’ятати, що цвинтарі – не тільки віра в потойбічний світ, а й
поклони цьому світові, пошана до предків, які будували храми, щоб зберегти слово, орали й засіювали землю, щоб
вигодувати нові покоління людей.
Вірші Перебийноса – чорно-білі, без усякої зайвини кінокадри життя ліричного
героя, пастуха, що прагне стати жайворонком і відкидає геть свій <span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-indent: 0px;">«</span><span style="text-indent: 35.4pt;">батіг з
кутасами</span><span style="text-align: start; text-indent: 0px;">» </span><span style="text-indent: 35.4pt;">(яка прекрасна деталь!), стає поетом, стражденником, якого люто цвьохкає той незнищенний
батіг. Поет знає, що совість треба замурувати в скелю, але й це не допоможе: душу не сховаєш.</span><br />
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
В одному із своїх найкращих сповідальних
віршів, який присвячений Михайлові Слабошпицькому, поет зізнається: <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Не
все тобі видно, мій друже. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Спинися.
Заглянь мені в душу. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Пекельна
робота душі. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Скипаю.
Стою на межі. </b><span lang="UK"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Це писалося на початку 80-х років
мирнулого віку, коли Перебийніс був уперше головним редактором <span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-indent: 0px;">«</span><span style="text-indent: 35.4pt;">Літературної
України</span><span style="text-align: start; text-indent: 0px;">»</span><span style="text-indent: 35.4pt;">, а Слабошпицький
тоді працював у газеті. У цьому творі живе особлива довіра, що об’єднувала
людей, душі яких закипали, перебуваючи на межі добра і зла. Щоб не переступити
грань зі сторони правди на сторону брехні, люди подавали один одному руку
довірливості й підмоги. Надто близько до вогнища брехні змушені були вони
перебувати і відчувати опіки на своїх душах від вогню, на якому злочинна влада спалювала правду й
честь.</span><br />
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
У циклі <span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-indent: 0px;">«</span><span style="text-indent: 35.4pt;">Іменини літа</span><span style="text-align: start; text-indent: 0px;">»</span><span style="text-indent: 35.4pt;"> Перебийніс
шукає порятунку від того закипання правди, що його мучило. З’являються картини
рідної природи, селянської жнив’яної праці. Але й тут погляд з вічності потрапляє
на пересохлі джерела і сліпі криниці, які гинуть не від спеки, а від гарячого
закипання поневолених людських душ. Туга за свободою ходить за поетом його
рідним подільським краєм. Йому навіть веселка нагадує залізні ворота тюрми чи казарми:</span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>лихом
вигнута веселка – <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>мов
залізна брама каземату. </b><o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Цікаво: Майдан у поезії Перебийноса
з’явився задовго до помаранчевої революції, але не як її видіння, а як видиво
того Майдану, що зареве після помаранчевого повстання. Це було передчуття ситуації,
коли політичні лицедії будуть звертатися не до народу, а до населення за
підтримкою своїх владних амбіцій, не соромлячись навіть платити за масовість
мітингів. Можливо, й тут поетові допомагав погляд з вічності, бо ж він бачив: <span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-indent: 0px;">«</span><span style="text-indent: 35.4pt;">На майдані честі орда…</span><span style="text-align: start; text-indent: 0px;">»</span><span style="text-indent: 35.4pt;"> Орда, яка мала честь артистично зіграти роль народу.</span><br />
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Тривога за майбутнє України у
Перебийноса схована десь у глибині. Вона пульсує в різних поезіях, навіть у
тих, про дерева, які <span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-indent: 0px;">«</span><span style="text-indent: 35.4pt;">не розуміють, як це можна розтанути у безвісті</span><span style="text-align: start; text-indent: 0px;">»</span><span style="text-indent: 35.4pt;">, коли їх
зрубають, бо ж вони мають коріння і почуваються невмирущими.</span><br />
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
І хоч талантові Перебийноса
притаманний культ самовиховання і самовдосконалення, хоч він має веління до все
вищого польоту думки, до все глибшого проникнення в суперечливу суть обставин
земного людського життя, поет постійно вірить своєму поглядові з вічності,
звідки видно йому і себе, і свою батьківщину. <o:p></o:p><br />
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Заспіває
моїми вустами <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>насторожена
тінь солов’я – <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>і
за обрієм літа розтане <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>волошкова
стежина моя.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Відпочину
– чолом у барвінок, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>у
полин, у зелені дощі. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Це
навіки. Це ти, Україно, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>берегине
моєї душі.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Україно!
Душа не забуде. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Поки
чую тебе – не помрем! <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Хай
горою ти ляжеш на груди, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>та
не будеш мені тягарем. </b><span lang="UK"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Бачить він і нас, українців,
застерігає братів і хвилюється за свій народ. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Молоді
і розкуті, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>ми
йдемо і йдемо. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Та
скрипить на розпутті <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>пересохле
ярмо. </b><o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Так і хочеться сказати: дорогий
Петре Мойсейовичу, ярмо справді пересохле й перетерте рабськими щиями. І воно
буде до решти поламане! <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Дивина: сумний поет, але тиха
мінорність його слова не демобілізує, не послаблює нас. Навпаки – ми віримо
йому і повторюємо за ним: Україно! Душа не забуде. Доки чуєм тебе – не помрем!..
Перечитуючи поезію Петра Перебийноса, я намагався прилучити його до якоїсь
плеяди відомих сучасних майстрів віршованого слова, скажімо, до шістдесятників
чи до наймодернішого покоління наших поетів. Але в мене ця справа не виходила.
Отже, я хотів би сказати насамперед, що за ознакою філософського настрою, за
тужливим, але спокійним ставленням до минущості дійсного та уявного людського
життя, за способом лаконічного й чіткого вислову поезія Петра Перебийноса – це неповторний, самодостатній
світ зі своїм, як сказав про це Михайло Слабошпицький, універсальним змістом.</div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Звичайно, як і в кожного справжнього
поета, у Петра Перебийноса є багато улюблених тематичних кіл. Наприклад, тема
його малої батьківщини із селом Слободою і річкою Мурашкою, тема історичного
роду з козацьким отаманом Перебийносом, тема його батька, що пройшов війну, але
був убитий бандитами, його стражденної матері, його зустрічей з людськими добрими
і недобрими натурами. Ці теми, як правило, трактовані з позиції відчуття присутності
в душі поета універсуму, чогось вищого за його життєві пригоди і митарства. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Сонце
плаче серед неба <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>невидющими
сльозами. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Сонце
рве на собі коси <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>і
заплаканим обличчям <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>відбивається
в калюжі <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>світового
океану. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Але
що мені калюжа? <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Очі
в небо піднімаю – <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>і
спиваю сльози сонця, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>і
дивлюся на червоні <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>перепалені
повіки… <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>О
світило! Ти на грані. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Як
тебе я розумію! <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Можна б і так сказати: в центрі
світу поезії Петра Перебийноса <span lang="EN-US">c</span>тоїть сонце людської печалі, у кожному регіоні цього світу панує
печальне взаєморозуміння між усіма речами і всіма духовними екзистенціями.
Філософія цього взаєморозуміння каже: все дійсне є сумним. Але поет не виступає
співачем і сівачем смутку, він шукає сили, здатної протистояти ідеї смертності
всього сущого, і знаходить її. Та сила в нього називається Любов’ю. <span lang="EN-US"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>По
той бік світу <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>сніг
летить. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Летять
листівки і листи,<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>летять
небесні голоси <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>від
снігу до роси. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-align: start;">«</span><b>Люблю!</b><span style="text-align: start;">»</span><b> – зорею голубою</b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>горить
супутник над любов’ю. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-align: start;">«</span><b>Люблю!</b><span style="text-align: start;">»</span><b> – квітує тепловійне</b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>світання
України. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Тут
дім. Тут соняхи і синь – <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>від
снігу до роси. </b><o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Космічне бачення! Такий собі один
рядок: <span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-indent: 0px;">«</span><span style="text-indent: 35.4pt;">Тут дім. Тут соняхи і синь</span><span style="text-align: start; text-indent: 0px;">»</span><span style="text-indent: 35.4pt;"> – і </span><span lang="UK" style="text-indent: 35.4pt;">в</span><span style="text-indent: 35.4pt;">же Україна перед нами. Петро Перебийніс любить Україну, але нема в
нього, на щастя, закоханості у свої патріотичні почування, він не демонструє
свого українства, бо воно для нього не одежина, а сама душа. Душа мудра і
видюща, яка, згадаймо, ще задовго до подій на Майдані зуміла побачити,
передбачити: </span><br />
<span style="text-indent: 35.4pt;"><span style="text-indent: 35.4pt;"><br /></span></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Муж
вельможно-історичний </b><b><span lang="UK"><o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b><span lang="UK">на майдані щось гука.</span></b><br />
<b><span lang="UK">Він у нетрях вікторини</span></b><br />
<b><span lang="UK">грає роль масовика.</span></b><br />
<b><span lang="UK"><br /></span></b>
<b><span lang="UK">Люд зітхає сумовито</span></b><br />
<b><span lang="UK">і вклякає: ми - не ми...</span></b><br />
<b><span lang="UK">Маска, лаврами повита,</span></b><br />
<span lang="UK"><b>височіє між юрми.</b></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<a name='more'></a><br />
<span style="text-indent: 35.4pt;"><span style="text-indent: 35.4pt;"> Хіба це не образ олігарха, який стояв на сцені Майдану, закликав народ до повстання, обіцяв навести порядок в Україні, встановити лад справедливості, але мав на думці тільки одне: як прийде до влади, збереже свої заводи, свої вкладені в офшори долари.</span></span><span style="text-indent: 35.4pt;"> </span><br />
<span style="text-indent: 35.4pt;"><span style="text-indent: 35.4pt;"> Петро Перебийніс жорстокими фарбами малює портрет свого</span><span style="text-indent: 35.4pt;"> </span>духу: </span><span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-align: start;">«</span><span style="text-indent: 35.4pt;">У скелю я закутий. А серце вогняне ще стогне від покути. Та випустіть мене!</span><span style="text-align: start;">»</span><span style="text-indent: 35.4pt;"> Мотив покути проходить через його вірші дозрілих літ. Нові покоління українських поетів, можливо, не знатимуть, що таке покаянне слово, спрямоване на свою страшну долю служника неправді. Не завжди те служіння було примусовим, були хвилини і дні, коли наївно вірилося у фальшиві ідеали. А були часи, коли наступало прозріння, але тюрма ставала від того ще темнішою. Поезія Петра Перебийноса – це сповідь мученика, якого терзає усвідомлення втрати свого найдорожчого, зрадженого словечка. Це відображено, може, найяскравіше у вірші </span><span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-align: start;">«</span><span style="text-indent: 35.4pt;">Ланцюгова реакція</span><span style="text-align: start;">»</span><span style="text-indent: 35.4pt;">:</span><span style="text-indent: 35.4pt;"> </span><br />
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Нарешті
випав сніг. І все присипав.<o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>І
десь під оцинкованим заметом, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>десь
поруч із померлим колосочком, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>ридає
опромінене, пропаще, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>безрідне,
тричі зраджене словечко. </b><span lang="UK"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
<span style="text-indent: 35.4pt;"> Петро Перебийніс надто часто
пророкує забуття для свого імені і для свого слова, заметеного зимовими
хуртечами. Але також часто заперечує сам собі, викликає на “завеснілі сніги”
справжню весну для зерна, для людської свободи і для своєї розвеснілої
майбутності: колосся, яке проростає з його пшеничних зерен, </span><span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-indent: 0px;">«</span><span style="text-indent: 35.4pt;">виколисує думу про
волю</span><span style="text-align: start; text-indent: 0px;">»</span><span style="text-indent: 35.4pt;">. Вірш </span><span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif; text-indent: 0px;">«</span><span style="text-indent: 35.4pt;">Родовід зерна</span><span style="text-align: start; text-indent: 0px;">»</span><span style="text-indent: 35.4pt;">, який нагадує сонет Максима Богдановича про
зернину, знайдену в єгипетській піраміді, має абсолютно власний, оригінальний,
несподіваний поворот мислі. Тут сконцентровано, мабуть, оте найважливіше, що
має сказати нам саме цей поет. Зерно у скіфській могилі, знайдене археологами,
не зогнило.</span><br />
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>Важкою
глиною приперте <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>до
скам’янілого меча, <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>воно
лежало біля смерті <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<b>і
виглядало сівача. <o:p></o:p></b></div>
<div class="MsoPlainText" style="margin-left: 5.0cm; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Ми всі, всі без винятку творчі люди
ХХ століття, жили біля духовної смерті, але не всі вижили, не всі дочекалися
сівача, не всі стали зернами свободи. Петро Перебийніс належить до тих, хто мав
достатньо життєвої сили, щоб чинити опір духовній смерті, яка загрожувала не
тільки йому, а й нашому народові. І, власне, його поезія, незважаючи на свій
мінорний лад, сприймається як літописання окремої людської душі і душі
національної, страждань, спричинених не тільки чужою окупацією вітчизни, а й
неволею визволених рабів, яким не потрібно ні свободи, ні мови, ні історії
України, а тільки її багатства та слухняності. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;">
Читаю Петра Перебийноса. Це – Поет.<br />
<br />
<b style="text-indent: 35.4pt;">Дмит</b><b style="text-indent: 35.4pt;"><span lang="UK">ро ПАВЛИЧКО</span></b></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-3233003890364845612013-12-08T03:06:00.003-08:002017-10-06T13:22:22.045-07:00<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "trebuchet ms" , sans-serif; font-size: xx-small;"><i><b><a href="http://perebyinis.blogspot.com/2014/06/blog-post.html" target="_blank">Із поезій для дітей</a></b></i></span></div>
<br />
<div class="MsoPlainText">
</div>
<br />
<div style="-webkit-text-stroke-width: 0px; color: black; font-family: 'Times New Roman'; font-size: medium; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; letter-spacing: normal; line-height: normal; margin: 0px; orphans: auto; text-align: start; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; widows: auto; word-spacing: 0px;">
<br /></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-64205965224357368822013-10-04T07:40:00.001-07:002020-05-03T12:18:13.757-07:00Іменини року<div class="MsoPlainText">
<i> <span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"> Казка</span></i><i><span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"> </span></i></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Рік добряче погуляв</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">На гостинах віку.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">А надвечір янголя</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Засвітило зірку.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Освятився віковий</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Перелом великий.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">І вродився рік новий</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Під крилом ялинки.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Рік над хвищею росте</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">За велінням долі.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Поруч вишенька цвіте</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">У зеленій льолі.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">«Мила вишенько, невже</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Ти прийшла до мене?</span>»</div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">«Я не вишенька уже,</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">А весна зелена</span>»<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Рік барвисто мерехтить,</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">У росі промитий.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Поруч вишня майорить</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">У ряснім намисті.</span><br />
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span></div>
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">«</span><span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Мила вишенько, невже</span><br />
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Ми вчорашні діти?</span>»</div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">«Я не вишенька уже,</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">А гаряче літо</span>»<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Рік нас кличе у дива</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">І мостить місточок.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Поруч вишня зігріва</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Золотий листочок.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">«Мила вишенько, невже</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Нам краси не досить?</span>»</div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">«Я не вишенька уже,</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">А безлиста осінь</span>»<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Рік запрошує гостей,</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Малюків хороших.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Поруч вишенька росте</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">У дзвінкій пороші.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">«Мила вишенько, невже</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK" style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Зберегла ти соки?</span>»</div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">«</span><span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Я не вишенька уже,</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">А зима висока...</span>»</div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Дві зорі несе до нас</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Янголя прекрасне.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Зазоріє нам одна,</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">А друга погасне.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">І почує сад зими</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Таємничі кроки.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Відсвяткуємо і ми</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: "arial" , "helvetica" , sans-serif;">Іменини року.</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com3tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-53528160906591672992013-10-04T07:21:00.002-07:002014-08-02T09:58:31.661-07:00Дятел на естраді<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Хата серед саду<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Райдужно цвіте.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Дятел на естраді</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Радує дітей.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Спиляна берізка</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Стужу забува.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Зблискує на зрізі</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Стежка звукова.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Музика така є.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Дятел на пеньку</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Дзьобиком торкає</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ноту гомінку.</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-49271289373481022562013-10-04T07:17:00.001-07:002014-07-28T09:14:08.867-07:00Зелена арфа<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Підганяє зиму<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Вітерець вологий.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Виринає з диму</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Стовпова дорога.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Там завія чахне</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">І верба іскриться.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">На зеленій арфі</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Награє вітрисько.</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-12711198551582543372013-10-04T07:14:00.002-07:002013-12-16T02:02:08.909-08:00Марець<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Марно виє віхола</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Перед ворітьми.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Зимонька поїхала</span></div>
<div class="MsoPlainText">
Синіми саньми.</div>
<div class="MsoPlainText">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText">
Марець білу квіточку</div>
<div class="MsoPlainText">
Вийняв з-під поли</div>
<div class="MsoPlainText">
І вербову свічечку</div>
<div class="MsoPlainText">
Дітям запалив.</div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-17691274711049552672013-10-04T07:10:00.002-07:002019-01-07T08:54:08.383-08:00Снігопляж<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Бігла біла снігобаба,<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">А за нею курка Ряба,</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">А за нею снігодід</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Бубонить услід:</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">«Буде, буде бабі лихо!</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Набубнявіла відлига.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ти хоч сядь, ти хоч ляж </span>–</div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Не поможе снігопляж</span>».</div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-23518538342583061302013-10-04T07:06:00.001-07:002019-01-07T08:58:08.866-08:00Сині чобітки<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">По снігу козуля<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Суне навпрошки.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">А синиця взула</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Сині чобітки.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ти скачи, синичко!</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Сніг - як толока.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Схожий на криничку</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Слід від каблучка.</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-50150152940135801652013-10-04T07:02:00.001-07:002019-01-07T08:59:09.605-08:00Гордун<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Вуглеокий сніговик<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Загордився, мов індик.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Наїжачує все вище</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Розкарячене мітлище. </span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Під модерним капелюхом</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Не веде і вухом.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">До небес підніс</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Червонястий ніс.</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-86450301376159076582013-09-22T06:17:00.008-07:002020-10-05T09:59:50.683-07:00Пуфа і Чапа<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Є в нас киценька Пуфуля,<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Є ласкавий кіт Чапуля.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Пуфа чародійна </span>– </div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Німфа чорно-біла.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ну, а Чапа </span>– інша річ.</div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Чорний, наче ніч.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ось помила Пуфа ніжки, </span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Надягла свої панчішки,</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Білу шубку дорогу </span>– </div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">І гуляє на снігу,</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Непомітна, мов сніжинка.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Майже невидимка.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ну, а Чапа ні гу-гу!</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Чорний і в пургу...</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Отака у нас дивниця.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Між котами є різниця.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ось вертаюся зі школи </span>– </div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">І не сплутаю ніколи.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Зразу видно, ясна річ:</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Пуфа </span>– день, а Чапа – ніч.</div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-36663909558927696282013-09-22T06:07:00.003-07:002019-11-20T07:44:40.313-08:00Посівальники<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Сійся-родися,<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Жито, пшениця!</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Стіни тісні.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Сипле малеча</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Зерна-словечка.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Сіє пісні.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Все як годиться.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Хресна водиця.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Рідна земля.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Сійся-родися!</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Божа Десниця</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Гріє маля.</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-92171716762335684202013-09-22T06:03:00.003-07:002019-01-07T08:55:35.503-08:00Рік іде<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Сяє сніжна бабуся<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Між веселих людей.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Рік у білім кожусі</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">До оселі іде.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">На кленовім порозі</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ми стрічаєм його.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">І горить у пороші</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Величальний вогонь.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Щедро сіється жито</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">І добріють слова.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Пада синя сніжинка, </span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Мов зоря вікова.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Весноконик бузковий</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Скаче в даль молоду.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">І цокочуть підкови</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">На йорданськім льоду.</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-50235828720687571202013-09-22T05:37:00.002-07:002014-08-02T10:28:10.909-07:00Ялинка<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Передзвонює сніжинка<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">На годиннику зими.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Сяє зоряна стежинка<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Поміж дивними дітьми.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText">
Відпускає недалечко</div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Нас матуся у мороз.</span><br />
<span lang="UK">І гукає до малечі</span></div>
<div class="MsoPlainText">
Біловусий Дід Мороз.</div>
<div class="MsoPlainText">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Нумо скоком, онучата,<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Хай не тане ця гора!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">З юним роком на санчатах<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Пролітає дітвора.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Рік відлічує хвилинку<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">На широкому дворі<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">І засвічує ялинку<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Першим променем зорі.</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-28373009594643139852013-09-22T05:34:00.003-07:002014-07-28T09:20:53.455-07:00Новорочок<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Між льодами звіддалік<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Дибуляє дідо Рік.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">А за дідом – цок, цок, цок! –<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Чудодій Новорочок.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Сіє зерна з рукава,<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Снігом землю покрива.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">На дітей рівняє крок<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">І росте Новорочок.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Він ялинку нам несе,<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Бо великий він – і все!</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-60384709873107625282013-09-22T05:06:00.003-07:002014-08-02T10:09:17.456-07:00Біла казка<div class="MsoPlainText">
Ох, не хочеться убрід!<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Що це за вода?<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Перескочив річку дід –<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Біла борода.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText">
Скинув шубу дорогу.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: Arial, Helvetica, sans-serif;">«</span>Стій-но!» – загукав.<br />
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
І спинилась на бігу<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Спінена ріка.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText">
Вітер свиснув над саньми,<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Наче печеніг.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Білу стежечку зими<o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Зайчик перебіг.</div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-55186790016393871802013-09-22T04:59:00.000-07:002013-12-16T02:10:01.031-08:00Лісова гостя<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Соболину шапочку<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Вишня надягла.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">А ялинка чапає</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">З лісу до села.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Майоріють іграшки</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Золотком осель.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Новорічну зірочку</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Гостя нам несе.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK"><br /></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Вигляда ялиноньку</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Дідо Нерубай.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Барабанить зимонька</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">В білий барабан.</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-33659937323932578792013-09-22T04:52:00.003-07:002014-07-28T09:24:33.167-07:00Дюдя<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Свище дюдя навісна.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Стогне Морозенко.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Припадає до вікна <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">сонечко низеньке.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Видно, холодно йому<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">в космосі німому.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Бідне сонечко в диму<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">проситься додому.</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-56701787120144983352013-09-22T04:50:00.000-07:002014-08-02T10:11:57.768-07:00Зимове сонечко<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Гомон</span>ить
мороз лихий! <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Замело
усі шляхи. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
За
вікном лютує стужа. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Оля в
ліжечку. Нездужа. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText">
Сонце в
шибку загляда, <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">В</span>
нього теж якась біда. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Чорно
каркає ворона: <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<span style="font-family: Arial, Helvetica, sans-serif;">«</span>В
сонця горлечко червоне!»</div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-5669598918179324032013-09-22T04:47:00.002-07:002020-02-05T06:45:34.258-08:00Лісова загадка<div class="MsoPlainText">
Ще пороша не хрустить.<br />
Сонечку не спиться.<br />
А сорока на хвості<br />
Носить небилицю.<br />
<br />
Що за диво-дивина?<br />
Хтось траву толочить.<br />
Може, дика звірина,<br />
Може, потороча.<br />
<br />
Будить роси лісові<br />
Досвіток ласкавий.<br />
Ходить осінь по траві<br />
Босими листками.</div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-69303620700606137342013-09-22T04:44:00.001-07:002019-01-16T11:44:28.499-08:00Квіти для зайчика<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Мама квіти поливає.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Тато з полювання</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Несе мамі і собі</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ласенький обід.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">А хлопченяті </span>–</div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Зайченятко.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Залякане.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Живеньке.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Заплакане.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Тепленьке...</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Не осліпне сирота </span>–</div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">В нього клітка золота.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Клітку тато зачиня.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Має хатку зайченя!</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ой же втішно хлопченяті,</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Але тісно зайченяті.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Задрімає </span>– сниться мама,</div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Сниться заєць-татко.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Сите зайченятко</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Прудко бігає у сні.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Прутики міцні</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Тужно дряпає і стогне.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Та дверцята берестові</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Тато майстер зачиняти...</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ой же класно хлопченяті!</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-67227115731613938692013-09-22T04:33:00.004-07:002022-02-18T07:15:02.295-08:00Вересень<div class="MsoPlainText">
Росами
довкола <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Б</span>ризкає
наш день. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Вересень
до школи <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">З</span>
книжкою іде. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText">
Зайчик
по галяві <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">С</span>каче
навпрошки. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Сонечко
смагляве <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">К</span>отять
хлопчаки. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText">
Вісником лелечим <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Л</span>ине
лелеча. <o:p></o:p></div>
Вишенька лепече<div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ю</span>на,
як дівча. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<br /></div>
<div class="MsoPlainText">
Хилить
горобина <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Г</span>рона
вогняні. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
Мирно
голубіє <o:p></o:p></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Г</span>лобус
у вікні.</div>
</div>Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3410952651471530306.post-85502304900733586142013-09-22T04:03:00.004-07:002013-12-16T02:13:45.787-08:00Чарівне люстерко<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Любе літечко заснуло.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Верби в річці потонули.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Тихо сплять собі на дні</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Ті вербиченьки чудні.</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Лиш вітрець між комишу:</span></div>
<div class="MsoPlainText">
<span lang="UK">Шу-шу-шу...</span></div>
Петро Перебийнісhttp://www.blogger.com/profile/05416311346701231383noreply@blogger.com0